ПІДСНІЖНИК ВОРОНОВА

Galanthus woronowii — багаторічна цибулинна рослина родини амарилісових. Цибулина 1—2 (3) см в діаметрі, біла, з жовтуватими оболонками. Стебло слаборебристе, 10—30 см заввишки, з однією звислою квіткою, що виходить з пазухи перетинчастого приквітка. Ластки (їх два) широколінійні, 1,5—2 см завширшки, на верхівці — з потовщенням (ковпачком), під час цвітіння значно коротші за стебло. Квітки правильні, двостатеві, з віночковидною шестироздільною білою оцвітиною; зовнішні листочки оцвітини 15— 20 мм завдовжки; внутрішні — до 11 мм завдовжки, виїмчасті, з зеленою нирковидною плямою. Плід— коробочка. Цвіте у лютому — березні.

Поширення

Підсніжник Воронова — ендемічна рослина передгірських лісів Західного Закавказзя. Введений у культуру.

Сировина

Для медичних потреб використовують цибулини підсніжника (Bulbus Galanthi woronowii), з яких добувають алкалоїд галантамін. Заготовляють сировину в період цвітіння рослини.

Хімічний склад

Цибулини підсніжника містять алкалоїди галантамін (0,07—0,15 %), галантин, галантамідин і мікорин.

Фармакологічні властивості і використання

Основною діючою речовиною підсніжника є алкалоїд галантамін, який відносять до групи антихолінестеразних речовин (інактивує фермент холінестеразу й посилює чутливість нервовом'язової системи до ацетилхоліну, має виразні периферичні м-холіноміметичні властивості: звужує зіниці, знижує внутрішньоочний тиск, стимулює секрецію слинних, слизових і потових залоз, підвищує скоротливість міометрію та гладеньких м'язів кишок). На відміну від інших антихолінестеразних засобів, галантамін виявляє повільнішу, але тривалішу загальнорезорбтивну дію. Галантаміну гідробромід призначають при міастенії, м'язовій прогресуючій дистрофії, при рухових і вразливих порушеннях, пов'язаних з невритами, поліневритами, радикулітами й радикулоневритами, при залишкових явищах після порушення мозкового кровообігу, при психогенній імпотенції та при іншій патології. В комплексі з іншими препаратами, лікувального гімнастикою й іншими фізіотерапевтичними процедурами його з успіхом використовують у відновному резидуальному періоді гострого поліомієліту і при дитячих церебральних паралічах. Рідше галантамін використовують при атонії кишечника і сечового міхура, як антагоніст курареподібних міорелаксантів (15—20—25 мг внутрішньовенно).