ЧЕБРЕЦЬ ЗВИЧАЙНИЙ

Thymus vulgaris — невеликий (до 50 см заввишки) півкущик родини губоцвітих. Стебло прямостояче або підведене, дуже гіллясте, в нижній частині здерев'яніле; гілки трав'янисті, тонкі, чотиригранні, сірувато опушені. Листки дрібні (5—10 см завдовжки), супротивні, короткочерешкові, видовжено-ланцетовидні, сіруваті, густо опушені, цілокраї, з крапчастими залозками і загорнутими донизу краями, дуже запашні. Квітки дрібні, неправильні, в пазушних півзонтиках, що утворюють несправжні кільця, зібрані у рихлі китицевидні суцвіття; віночок двогубий, лілувато-рожевий, рідше білий. Плід складається з чотирьох однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте у червні — липні.

Поширення

Батьківщина чебрецю звичайного — західні райони Середземноморського узбережжя. На півдні України його культивують як ефіроолійну рослину.

Заготівля і зберігання

Для медичних потреб використовують свіжу або сушену траву чебрецю. Заготівлю проводять у два строки: перший укіс — в період масового цвітіння рослини, другий — за півтора — два місяці до кінця вегетації. Скошену траву сушать, обмолочують, а потім на решеті відділяють квітки і листя від стебел, які відкидають. Готову сировину зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 3 роки.

Хімічний склад

Трава чебрецю звичайного містить ефірну олію (0,8—1,2 %), флавоноїди (лютеолін, лютеолін-7-глюкозид, лютеолін-7-диглюкозид), тритерпенові (урсолова, олеанолова, тимунова), оксикоричні і інші кислоти. До складу ефірної олії входять тимол (до 42 %), карвакрол, цимол, пінен, борнеол, каріофілен, ліналоол і інші терпеноїди.