Стародавнє місто секс-туризму

В давнину чоловіки вирушали в місто Пафос на Кіпрі, щоб вступити в сексуальні стосунки із жрицями храму Афродіти. Оглядачка BBC Culture розповідає, чому сьогодні це місто знову привернуло увагу Європи.

В 2017 році титул культурної столиці Європи отримає місто Пафос. Ця новина, безперечно, здивує тих, хто бачив це невелике містечко в західній частині Кіпру.

Типовий бюджетний курорт 1970-тих: потопає в бетонних джунглях готелів, китайських та індійських ресторанів, пабів, обридлих сувенірних крамниць та залах ігрових автоматів.

Що змусило ЄС зробити такий вибір, який і самим мешканцям Пафоса здається досить дивним?

В 1966 році поблизу гавані, де човни зі скляним дном катають туристів, місцевий фермер випадково виявив величезне стародавнє поселення.

Під час розкопок з-під землі з'явилось греко-римське місто з палацами, театрами, фортецями та могилами, яке мало надзвичайне значення в добу грецької цивілізації, а за часів римлян перетворилося на одну з найбільших римських резиденцій Середземномор'я.

Від міста, яке в давнину називалося Неа-Пафос, залишилися тільки руїни.

Потужний землетрус, який у IV столітті зрівняв з землею велику частину західного Кіпру, майже не пошкодив тільки підлоги з безцінними мозаїками.

На думку ЮНЕСКО, яке внесло Пафос у список Всесвітньої спадщини, це – найвишуканіші зразки в світі. На підлозі кількох зал колишнього святилища Афродіти – справжній ілюстрований альбом еротичної давньогрецької міфології з історіями про Пірама і Фісбу, німфу Ехо і Нарциса, Аполлона і Дафну, зґвалтування Ганімеда, про весь пантеон античних богів.

Cьогодні археологічний парк у Неа-Пафосі відкритий для відвідувачів з усього світу.

Ще одна пам'ятка античності, розташована в передмісті Пафоса, також потрапила до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це – селище Коукля з храмом 1200 року до нашої ери, який був головним святилищем Богині кохання в античному Середземномор'ї.

Сьогодні на Кіпрі ім'я Афродіти можна побачити на будь-чому - від реклами оренди автомобіля до назви готелю. Але в дохристиянську добу богиню кохання згадували з геть іншої нагоди.

Натовпи паломників, які приїжджали в святилище, щоб відправити культ богині, вимовляли її ім'я, перед тим як зайнятися коханням із жрицями храму. Це був справжній секс-туризм античної доби.

Мабуть, це важко уявити сьогодні, але в давнину тисячі чоловіків приїжджали в Пафос не лише поклонитися Афродіті, але й отримати насолоду. Секс з незнайомцями не лише дозволявся, але й був обов'язковим. Паломництва заборонив римський імператор Костянтин у 400 році нашої ери.

Вільне кохання?

Сучасні путівники сором'язливо замовчують про відверті обряди стародавнього Пафосу. Але грецький історик Геродот, розповідаючи про Кіпр у V столітті до нашої ери, описує їх досить точно.

"Найогидніший вавилонський звичай змушує кожну жінку хоча б раз у своєму житті прийти до храму і здійснити статевий акт з незнайомим чоловіком".Правило поширювалося на всіх жінок, бідних і багатих, хоча останні зазвичай приїжджали до храму на критих колісницях.

"Жінка не могла відмовитися від сплати. Коли незнайомець обирав її і кидав їй на коліна гроші, вона мала підкоритися його волі і зайнятися з ним коханням за межами храму".

Хоча непривабливим жінкам доводилося роками чекати на свій шанс, лукаво додає античний історик.

Те саме розповідається у монументальному трактаті про міфологію і релігію, написаному шотландським антропологом Джеймсом Фрезером, "Золота гілка".

"Звичай зобов'язував усіх мешканок Кіпру до заміжжя вступити в сексуальні стосунки за гроші з незнайомим чоловіком у святилищі богині", – пише дослідник і додає, що подібні обряди були поширені в багатьох давніх цивілізаціях: Вавилоні, Баальбеці, Вірменії та Туреччині.

Пам'ять про ритуал, який, попри заборону римського імператора, зникав дуже повільно, зберігалася протягом століть.

У 1336 році німецький священик Людольф фон Зухен писав про поганські паломництва на Пафос і попереджав, що "сама земля Кіпру викликала в чоловіків хтиві бажання".

Афродіта або Венера могла бути реальною жінкою, але, швидше за все, це збірний образ. За легендою, вона була дружиною першого царя Кіпру. Вона прославилася своєю надзвичайною вродою, а також багатьма коханцями.

На відомій картині Сандро Боттічеллі Венера народжується з морської піни, створеної фалосом Урана. Дихання богу вітру Зефіра виносить богиню на берег, де до неї поспішає німфа, щоби прикрити її оголену красу плащем із квітів.

Туристична пастка

Навіть в XXI столітті кіпріоти настільки в захваті від цього міфу, що з упевненістю розповідають про народження Афродити у берегів Пафосу.

Обов'язковою зупинкою всіх туристичних маршрутів з попередженням "не забудьте камеру" є скеля Петра-тоу-Роміу, де богиня вийшла з моря на берег. Клац, клац камерою, і подорож продовжується далі до руїн її храму неподалік.

У сувенірному магазині я натрапив на досить шокуючу своєю відвертістю книжку відомого кіпрського художника і засновника Коледжу мистецтв у Пафосі, покійного Стассена Параскоса.

Художника, який геть не соромився історії свого острову, в Британії звинуватили в непристойності.

"Афродіта: Міфологія Кіпру" – це історія, в якій поєднується правда і вигадка. Головний герой, паломник, приїжджає до Пафосу на весняне свято Афродізії ("сексуальне бажання" грецькою).

В його розповіді релігійні обряди, жертвопринесення і містичні возз'єднання з богинею перетинаються з побутовими реаліями: знайти номер в готелі, не потрапити в лапи шахраїв і повій, яких багато серед натовпу греків, єгиптян, персів і філістимлян.

 Роман заснований на історичних джерелах і завершується описом свідоцтв культу Афродіти на сучасному Кіпрі.

Зруйноване потужним землетрусом, саме святилище Афродіти до сьогодні не збереглося. Єдиною згадкою про зовнішній вигляд храму є римська монета приблизно 200-го року нашої доби, яку знайшли біля Коуклі і яка тепер зберігається в Британському музеї.

На ній зображено храм з подвір'ям, обнесеним з усіх боків колонами, всередині якого стоїть величезний камінь фалічної форми – стародавній символ богині родючості. Сьогодні він зберігається в музеї поблизу храму, який відкрили в колишній садибі хрестоносця. Колір каменя – чорний через тисячолітній звичай місцевих жінок обмазувати його оливковою олією.

Крім того, в музеї є копія витонченої мозаїки, на якій донька царя Леда оголюється перед Зевсом в образі лебедя (оригінал зберігається в музеї Кіпру).

На пагорбах, де Арес вбив Адоніса під час полювання – обидва були коханцями Афродіти, – більше не лунають вигуки і цимбали мисливців. Але якщо дослухатися, можна почути тихенький дзвін ключок для гольфу. Це розважаються відвідувачі готелю "Пагорби Афродіти".

Саме завдяки славі цього імені місто Пафос потрапив у Список всесвітньої спадщини і був оголошений Культурною столицею Європи 2017.

Отримають таке звання лише місця, які, за визначенням організації, мають "загальну світову цінність". Неа-Пафос і Коукля, пов'язані з постаттю, яка надихала письменників, поетів і художників впродовж всієї історії людства, вочевидь, відповідають цьому визначенню.

Завдяки Афродіті на Пафос чекає відродження, яке живить дивовижна стародавня культура, прихована під поверхнею сучасного Кіпру.

Джерело:  bbc.com