Сьогодні в Україні святкують Новий рік за старим стилем

14 січня (1 січня за юліанським календарем) православна церква відзначає Обрізання Господнє, Євангельську подію, коли восьмиденне Немовля принесли до храму для обрізання та назвали Ісусом. 

 Водночас цього дня вірні вшановують пам’ять одного з найвідоміших святих – Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської в Малій Азії, великого законодавця чернечого життя, одного з Отців Церкви, який жив у ІV столітті. 

Саме Василію приписується винайдення іконостасу, він є автором тексту літургії Василія Великого та автором молитов, численних проповідей і листів. 

Цього ж дня за тим же юліанським календарем настає Новий рік, який в Україні називають Старим Новим роком. 

У давнину у слов’ян, як і в багатьох землеробських народів Європи, рік розпочинався навесні. Після прийняття християнства за греко-візантійським обрядом початком церковного та громадянського року стало 1 вересня. 

З 1700 року Петро І увів у Російській імперії січневе літочислення. 

Прикметно, що в Україні, під впливом Литви й Польщі, традиція зустрічі Нового року 1 січня існувала ще з кінця ХІV-ХV століття, хоч і тривалий час не визнавалася широкими масами. Незважаючи на те, що протягом століть в українців декілька разів зміщувалися у часі Новолітування, загальна обрядовість у нашого народу залишалася більш-менш сталою. А Новий рік завжди був одним з найдавніших і найпопулярніших календарних свят, з яким пов’язували кращі сподівання. 

У перший день нового року за давньослов’янським звичаєм виконувався обряд засівання (посипання). Дорослі й діти чоловічої статі ходили від хати до хати, символічно засіваючи хлібними зернами і бажаючи господарям щастя, здоров’я і щедрого врожаю: «Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця! Зверху колосиста, зісподу корениста. Будьте зі святом здорові, З Новим роком!»