У Нацпарку «Синевир» оселилися бобри: як це вплине на водойми

У північно-східній частині Національного природного парку «Синевир» виявили річкового бобра, який раніше не був характерним видом для території заповідник. Тварини будують греблі на притоках річки Тереблі.

Про це повідомили на Facebook-сторінці НПП «Синевир».

Перші повідомлення про можливу появу бобра на території нацпарку надійшли влітку 2018 року, однак тоді бракувало доказів для підтвердження його присутності. Наразі виявлені сліди життєдіяльності та споруджені загати свідчать про те, що вид уже освоює місцеві водойми.

Фахівці парку зафіксували присутність бобрів у гідромережі на висотах від 600 до 1100 метрів над рівнем моря. За припущенням науковців, тварини могли мігрувати з території Івано-Франківщини, подолавши вододільний хребет із басейнів річок Осмолода та Свіча.

Річковий бобер є найбільшим гризуном Європи. Довжина його тіла сягає 70–100 см, хвіст — близько 30 см, а маса дорослої тварини становить до 30 кг. Тварини мають густе водонепроникне хутро, міцні різці та плавальні перетинки між пальцями задніх лап. Бобри живуть сімейними групами та народжують від одного до п'яти малят раз на рік. Для спорудження загат у НПП «Синевир» вони використовують переважно сіру вільху, а також бук лісовий, клен-явір та ліщину.

Створення бобрових гребель сприяє утворенню невеликих водойм на гірських потоках, де накопичується вода. Це створює водно-болотні оселища, підтримує рівень вологи та дає змогу розвиватися прибережній рослинності й тваринному світу. Діяльність бобра є особливо важливою в умовах кліматичних змін, тривалих посух та зниження рівня ґрунтових вод. Створені ними водно-болотні середовища належать до типів екосистем, що охороняються на міжнародному рівні в межах мережі Natura 2000. Науковці нацпарку продовжують вивчати чисельність виду та його вплив на місцеві екосистеми.

Фото: Національний природний парк "Синевир"