Розгадана таємниця фортеці Тустань

Коли сучасна людина читає уславлену повість Івана Франка «Захар Беркут», то описи гірської фортеці Тустань викликають думки, що в історичний твір закралося дещо з арсеналу жанру фентезі — надто все це казкове, такої «підвішеної» на скелях фортеці люди не могли збудувати руками без допомоги якихось чаклувань.

Насправді ж великий письменник не вигадував (і не тому, що фентезі тоді ще не існувало), а просто намагався відтворити давню гірську фортецю біля села Урич, романтичні залишки якої полюбляла відвідувати львівська інтелігенція. Мальовничі скелі, подекуди з’єднані рукотворними мурами, порізані печерами та коридорами будили уяву Звичайно, Франко не мав на меті проводити справжню реконструкцію, та й, напевне, не зміг би витлумачити значення отворів у камені, якими рясніли скелі, що сам з жалем і визнав: «А прецінь в лісистих провалах на схід від цього села в величезних камінних «бовтах» якісь дивні віки, якась старинна, дивна, запропавша культура записала твердими і глибокими буквами свої сліди. З яких часів, з якої доби походять ті сліди, яку ціль мали ті люди, що їх з великим трудом в скелі вижолобили — о тім наші історичні записки нічого не кажуть, більшу або меншу оповідь могла б дати тільки археологія на підставі докладного дослідження і порівняння всіх подібних забутків у Європі та інших частинах старого світу». Але саме ці отвори-сліди стали ключем до загадки Тустані, що була остаточно розгадана у 70-х роках минулого століття.

Отвори-вруби у скелях слугували для закріплення колод, із яких складалася ця неприступна фортеця. Зафіксувавши та проаналізувавши всі 3,5 тис. врубів, учені змогли відтворити конструкцію та зовнішній вигляд унікальної оборонної споруди, що існувала тут, починаючи з другої половини ІХ ст. За товщиною колоди, якій

відповідав діаметр врубу, можна досить точно вирахувати її довжину і отримати, наприклад, розмір балки перекриття чи довжину зрубу. Так, вимірюючи та підраховуючи, крок за кроком історики архітектури з 90-відсотковою вірогідністю відтворили омріяну фортецю. Отже, Тустань мала оборонні стіни до 15 м заввишки, 5-поверховий житловий корпус площею понад 1000 кв. м, безліч складських та службових приміщень, розташованих як на поверхні, так і у товщі скелі. Колодязь 35 м завглибшки не давав захисникам фортеці пропасти від спраги (найжорстокішого ворога всіх обложених), а висота скель, між якими стриміла фортеця, робила її недосяжною для підпалу та штурмових пристроїв — баліст і таранів, якими дуже вміло користувалися монголи.