Спогади про Київ

Понад п’ятнадцять віків стоїть на дніпровських берегах Київ – стольний град Київської Русі, столиця України. Стрімкі узвози й спокійні долини, Дніпро-Славутич і прадавня Либідь, свічки каштанів і пахощі бузку, золоті бані церков і святий Володимир – усе це Київ. Багато бід принесли йому вітри Історії, а він знову і знову підіймався з руїн. Місто руйнували печеніги, орди Батия, кримський хан Менглі-Гірей, військо Яна Радзивілла. Після спустошливої пожежі 1811 року на Подолі Київ впродовж століття зростав і кращав у мирі й спокої.

Проте у 20–30-ті роки нинішнього століття багато що у місті видалося зайвим для тих, хто вбачав шлях до нового в руйнуванні та знищенні всього створеного раніше. А потім – два роки окупації під час другої світової війни. І знову руїни та втрати. Та на цьому крапку не поставлено. Багато білих плям на старій карті міста з’явилося в 60–80-ті роки.

Яким був Київ колись, певною мірою дають уявлення документальні поштові листівки, видані наприкінці XIX – початку XX століття.

Перші листівки з видами Києва з’явилися 1895 року. Це монтажі з двох-трьох міських сюжетів, прикрашені художньою віньєткою. Вони виконані літографським способом і видані у видавництвах С. Кульженка, П. Барського, Гранберга. Згодом почали застосовувати техніку фоторепродукції, що підвищило документальність ілюстрації.

З 1895 по 1917 рік вийшло друком близько п’яти тисяч київських листівок. Але серед них багато повторень. Часто трапляються змонтовані та домальовані види. Наприклад, на фотографії якоїсь вулиці домальовувався трамвай, а на знімку Дніпра з’являлися яхта чи пароплав. На жаль, на листівках не зазначався рік видання (за винятком продукції «Хромосвіту» та видавництва Шерер, Набгольц і К° ), і визначити час видання можна лише за штемпелями. Відомі близько ста видавництв, що друкували листівки з видами Києва. Найплідніше працював київський фотограф Дмитро Тимофійович Марков, який видав також багато листівок під загальною назвою «Типи й види України». Його ательє в останні роки містилося на Хрещатику в будинку №41. Великі серії листівок видані київськими видавцями А. Ріхтером, К. Дітріхом, Ч. Ящевським, С. Климовичем, Гудшоном і Губчевським, Ф. Чернухою, видавництвами «Хромосвіт» та «Розсвіт», хромолітографією Києво-Печерської лаври та іншими. На замовлення книготорговців і власників магазинів паперових товарів листівки друкували московські видавництва Шерер, Набгольц і К°, Огго Ренар, Товариство «Контрагент друку», петербурзькі – О. С. Суворіна, община св. Євгенії, Північне видавництво, стокгольмські – Гранберг, Аксель Еліассон, Сванстрем, лейпцігське – Міхнер і Маас. Часто зустрічаються листівки з видавничими марками «С. А. X., Київ», «А. P. К., Дрезден», «Ф. Б. Б.», «М. Р. і К°». Велику серію листівок на теми української історії, архітектури і мистецтва з видами Києва видали спільно київське товариство «Друкар» і коломийське видавництво «Галицька накладня». Поштові листівки видавали Комітет Всеросійської промислової виставки 1913 року, Товариство лікарів-фахівців, Володимирське земляцтво, благодійні товариства, власники промислових підприємств та магазинів з метою реклами своєї діяльності.

Характерною особливістю старих листівок є розмаїтість сюжетів. Тут і загальні види Києва, і широко відомі архітектурні та історичні пам’ятки, і міські краєвиди, і далекі закутки передмість, і навіть Лук’янівська тюрма (важко уявити собі таку фотографію в сучасному комплекті листівок). Зафіксовані такі події міського життя, як урочисті відкриття пам’ятників, паради, повені на Дніпрі. 1912 року видавництво «День» видало серію художніх листівок із репродукціями робіт І. С. їжакевича, В. М. Галімського, М. Г. Бурачека та інших художників. Більшість з них потім видавалися берлінським видавництвом Ольги Дьякової та видавництвом «Голос правди» (Нью-Йорк, 1921), яке на листівках надрукувало: «Поможіть голодним на Україні! Український Червоний Хрест». Хоч і минуло багато років, київські листівки справляють велике враження своєю виразністю, високою поліграфічною якістю. Безперечно, вони становлять певний інтерес для істориків, реставраторів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться київською старовиною і дорожить пам’яттю минулого.

Віталій Ковалинський