ОРІАНА

Отець Ор мав двох дочок, та таких вродливих, наче богині з якогось іншого світу. За прадідів­ським звичаєм, вийшов він одного разу у широкий степ, глянув довкола, але не знайшов там мужів, гідних величі і слави майбутньої Оріани. Багато років стояв отець Ор з піднятими до неба руками і молив Бога:

—    Дажбоже наш, ти — досконалий розум світу. Ти об'єднав дух з тілом. Ти дав можливість бачити щастя тілесне в щасті духовнім. Шляхи твої, даровані людині, воістину великі і святі. Заопікуйся, Дажбоже наш, щоби діти мої народили щастя своє і надію свою, щоб вічнів рід синів і доньок твоїх, в ім'я світлого дня, твого безсмертя. Слава тобі, всюдисущий і милосердний господи Дажбоже, і нині, і завади слава!

І така була велика святість отця, що його молитву було почуто. Таїною любові і краси, безмежності і вічності зійшов Дажбог на землю і своїм чарівним золотосяйним святим духом запліднив дочок отця Оря. Сам Белее, бог достатку, погодився тоді прийняти пологи. Зраділи діви-рожаниці:

—    Бог зійшов межи нас. І будуть після нас діти та внуки Дажбожі вічно, на благо і на славу могутнього Роду, в ім'я святого духа предків.

Так народилися Дажбожі діти Оріани, майбутньої Русі — квітучої колиски Матері-Землі, осяяної життєдайним промінням лагідного сонця.

Яке милосердне небо, які чисті, неначе вмиті ранішньою росою, простори були тоді, коли син неба і землі, посланець сонячної країни, божественний Рама зі своїми людьми заради спасіння світу від мороку і зла зійшов на гористий, вкритий лісами берег великої річки, яку нині називають Дніпром. Бачили люди, як весь світ усміхнувся Рамі, коли над далеким виднокраєм піднімався у небо в усій своїй немеркнучій красі золотоликий Дажбог. І почув Рама голос із неба:

—    Царю людської величі і слави! Іди, учи, твори!

Воістину велика та людина, яка Божим даром своїм духовно оплодотворює та програмує майбутню долю свого народу. Засновник давньоарійської віри Рама прийшов на схили Дніпра 5508 року до н.е. З тих далеких часів державу, яку заснував тут Рама, почали називати Оріана, або Оратанія.

Оріана означає "країна орачів". Символом її були Золотий Плуг і Ярмо, які згодом стали символом скіфів-сколотів. Легендарний Рама залишив після себе вічний вогонь своєї душі, який і досі палахкотить у гарячих серцях

праправнуків Дажбожих. Це він, великий Рама, відкрив народам світу знаки зодії і ними сповістив нащадкам про власну долю і майбутнє свого народу. Рама прийшов в Оріану в рік Овна, того ж року і залишив рідний край, торуючи шлях далі — туди, де сходить сонце.

Земля Оріани успадкувала від великого Рами один зі знаків зодії — сузір'я Бика. Воно складається із семи зірок, скупчених так, неначе курчата навколо квочки, — звідси й народна назва "Квочка з курчатами". З сузір'ям Бика пов'язана велика пам'ять історії та культури, яка стосується землі Оріани. Небесного Тільця наші предки вшановували ще у IV—III тисячолітті до н.е., коли верховним божеством вважався Бик. Ось чому в день Сварога, 24 грудня, наші прародителі приносили кожній зодії 12 жертв, аби ці дари умилостивили всіх богів на рік майбутній.

Найвищого духовного розквіту Оріана досягла за доби т. зв. Сонячної Віри, яка стала основою знаменитої трипільської культури (У-ІІ тисячоліття до н.е.). Орії — першоорачі світу. Вони першими приручили коня, придумали плуг та колесо — найвеличніший винахід Людини!

Шість тисяч п'ятсот років тому наші предки прибули до межиріччя Тигру та Євфрату на конях і колісницях, привезли із собою пшеницю, плуг і свою віру. Знайдені археологами на території Оріани стародавні вози було зроблено понад 5500 років тому. У стінах глиняних трипільських хат знайдено зерно, полову, шкаралупи писанок.

Наприкінці III тисячоліття до н.е., коли народи світу тільки освоювали бронзу, орійці вже орали землю плугом із залізним лемехом, обробляли її залізними боронами, а дерево тесали залізною сокирою. УII тисячолітті до н.е. з'явилася залізна зброя, знамениті двосічні мечі та бойові риштунки. У 680 році до н.е. скіфи, вторгнувшись з гір, завоювали Асирію. Вони мали залізку зброю і найкращу у світі кінноту. їх вважали богами світу — від них ніхто не міг втекти і їх ніхто не міг догнати. Не було такого війська, яке відважилося б почати з ними бій.

Орійці першими в світі окультивували жито, пшеницю, просо, приручили великих білих "орійських" волів та корів. За трипільської доби хліборобство було основою життя орійця, а з початку І тисячоліття до н.е. набуло такого розквіту, що майже весь античний світ годувався хлібом, вирощеним на землі Оріани. Свої знання з рільництва та народних ремесел наші пращури понесли в Китай, Індію, Месопотамію, Палестину, Єгипет, Північну Італію, на Балкани, в Західну Європу, Скандинавію.

На тих священних горах, з яких на світанні найкраще видно схід сонця, наші пращури звели колись град, який назвали на честь отця Оря Сур'яград. В праоріїв Ор — всеєдиний дух світла, уособленням якого було сонце. Сур'яград — первісна назва града Кия, що означала "місто Сонця". Вчені доводять, що від слова сур'я виникло слово сар, а згодом — цар. Навесні тут найраніше воскресає земля, на пагорбах найраніше тане сніг і все навкруги вкривається квітами і травами. Наші діди-прапрадіди не любили каменю за його холод — дерево тепліше і рідніше. І був Сур'яград славний храмами і домами з дерева. Доми були вкриті соломою, очеретом, стіни — з глини, лози і дубових балок. Дуб — священне дерево бога Перуна. Наші пращури вірили, що в дубових домах живе дух предків, а тому в них нарощуватимуться мужні воїни, захисники рідної землі. В домах були печі, які й сьогодні є в наших хатах, на лежанках — шерстяні покривала, соболеві хутра, а на долівках —хутра ведмежі...

І дівчата-оріаночки були найпрекрасніші в світі. Вони любили і шанували красу душі і тіла; свої глиняні хатини причепурювали квітами, пахучими травами, уїсвітчували зеленню. Носили перстені, намиста, браслети, оздоблені золотом і дорогоцінним камінням. Це були перші в світі жінки, які одягнули вовняні і льняні сукні. Крій їхнього одягу пізніше перейняли грекині, юдейки, римлянки... І взори-меандри були принесені оріанами п'ять тисяч років тому до Пелопонесу, на побережжя Егейського моря та на Кріт. Греки запо­зичили у наших предків спосіб будівництва храмів, творіння скульптур, меандрів. Навіть у VIII-Х століттях візантійські письменники скаржилися на слов'янізацію Греції. Так, в одній географічній хрестоматії того часу сказано, що "весь Епір і майже вся Еллада, Пелопонес та Македонія населені нині скіфськими слов'янами".

З роду в рід, уже шість тисяч літ, як тільки Різдвяна зоря загоряється в небі, настає в домі орія-хлібороба Світла вечеря на честь Різдва світла. І так щороку, з віку в вік, Оріана здійснює свої прадавні обряди. Є твердження про те, що орійці, які прибули до Індії п'ять тисяч років тому, мали з собою вже готові релігійні пісні "Веди". Тоді ж виникло слово "Бгу". Слово "Бог" — стародавнє, оріанське. Воно старіше, ніж слова "Саваоф", "Адам", "Аллах", "Ісус". Назва орійців зустрічається багато разів у Ведах — стародавніх давньо­індійських книгах, що містять священні тексти аріїв (оріїв). Написання Вед припадає на II — початок І тисячоліття до н.е. Назва "Веди" означає "достовірні знання". Джерелом ведійської міфології є релігійні уявлення орійських (індоєвропейських) племен про створення світу. Ведійська духовність, яка сьогодні зачаровує увесь світ, народилася на схилах Дніпра — на вибраній Богом землі. Тим божественним світлом Бога-Творця осяяний і шлях Заратустри і Будди, які були оріанами. У Ведах відзначено, що оріанський шлях життя Будди ознаменований світлом Сварги, а Сварга є символом вогню і світла. То — шлях до неба. Усі ведійські святині в Індії біля вівтарів мають свастику. Дітей в Індії навчають, що п'ять тисяч років тому до Індії прибули оріани, тримаючи в руках символ світла — Сваргу.

Утому ж світлі, знаючи науку Заратустри і Будди, в Юдеї почав проповідувати реформу юдаїзму Ісус. Він від 20 до 30 року свого життя перебував в Індії та Ірані.

Землю та небо створили боги. Орій творив земний світ. Як духовна гордість, зберігаються оріанські клинописи в музеях Лондона, Чикаго, Філадельфії, Рима, Парижа, Багдада, Стамбула, Варшави... То — великі та найперші письмена світу про Бога, про небо і землю, зафіксовані 4500 років тому на глиняних табличках. Мова орійців — найстарша з прамов людей, яка народилася на землі наших пращурів і сьогодні лежить в основі санскриту, слов'янських, балтійських, грецьких, романських та інших мов Європи. В ній, як і у вірі наших батьків-прапрадідів, умістилося все потрібне людині: сонце, місяць, зорі, ріки, джерела, пісня, віра, любов. То все — життя, від першого подиху людини і до того часу, коли вона переселяється в інший світ. Бо смерті немає, а є Вічність, над якою витає святий дух єдиного і праведного Бога — Творця Вічності.