ГОГОЛІВ-ЯНОВСЬКИХ САДИБА

ГОГОЛІВ-ЯНОВСЬКИХ САДИБА – у селі Гоголевому Шишацького району. Заснована у кінці 18 ст. на хуторі Купчинському, який через 4 роки після одруження одержала 1781 як весільний посаг бабуся М. В. Гоголя Т. С. Лизогуб.

На початку 19 ст. хутір перейшов у спадщину до батьків письменника, які перейменували його на Василівку – за ім’ям батька – Василя Панасовича. За нього старий будинок «в готическом вкусе» було перебудовано у стилі класицизму, зведено Різдва Богородиці церкву, цегельний завод, винокурню, влаштовано ставки, водяний млин, розплановано парк. Після смерті 1825 батька М. В. Гоголь і його мати Марія Іванівна розпочали другу смугу перебудов. У головному будинку ліквідували мезонін і зробили терасу з подвійними колонами обабіч неї, із саду перенесли у правий бік парадного двору флігель, було зведено огорожу і дзвіницю (за проектом М. В. Гоголя) церкви. Письменник особисто займався посадками у саду, влаштував купальню. За його малюнками оздоблено інтер’єри вітальні та інших кімнат. Після смерті М. В. Гоголя 1852 садибу поділили дві сестри (Ганна Василівна від своєї частини спадщини відмовилася). Молодша сестра О. В. Гоголь-Головня одержала територію від церкви до ставка, а Є. В. Гоголь-Бикова – територію за ставком, яка стала називатися «Биківська». Племінник М. В. Гоголя М. В. Биков був одружений з онукою О. С. Пушкіна Марією Олександрівною. У кінці 19 ст. вони оселилися у Василівці, де розпочався третій етап перебудов. О. В. Гоголь-Головня після смерті свого сина знесла старий батьківський будинок і збудувала новий, 1894 був розібраний і гоголівський флігель. Будинок й господарські будівлі було зведено на Биковському боці. Одноразово впорядковано могили батьків, споруджено за церквою 1896 церковнопарафіяльну школу. У такому вигляді садиба зберігалася до 1943, коли була спалена під час відступу гітлерівців (збереглася церква та залишки школи). До 150-річчя з дня народження М. В. Гоголя було впорядковано могилу батьків, ставки, встановлено пам’ятний обеліск на місці будинку, збудовано двопо верхову школу, але знесено церкву навпроти неї. 1972–1978 на кафедрі архітектурного проектування Полтавського інженерно-будівельного інституту під керівництвом Л. С. Вайнгорта розпочалися науково-дослідні та проектно-пошукові роботи спрямовані на відновлення садиби. 1977 сільський сход села Гоголеве прийняв рішення про створення на території садиби літературно-меморіального заповідника. Після численних виступів у пресі і по телебаченню відповідно до урядової постанови 1979 почалося відродження садиби, а 1984 було відкрито Гоголя М. В. заповідник-музей.