Гірсько-лісовий заповідник, заснований в 1973 р., розташований на південних схилах Головної гряди Кримських гір на території, підлеглій Ялтинській міськраді. Заповідна територія (площа 145.23 км2) витягнута вздовж узбережжя Чорного моря від Форосу до Краснокам’янки та облямовує з півночі курорти Великої Ялти. Вона розташована переважно в межах висот 350- 1200 м, зрідка виходячи до моря на незаселених ділянках узбережжя. Гориста місцевість заповідника сильно порізана численними глибокими ярами і каньйоноподібними долинами невеликих річок В міру просування до вершини Головної гряди крутість схилів поступово збільшується, переходячи на деяких ділянках у стрімкі скелі, що сягають півкілометрової висоти. Хаотичні нагромадження на схилах величезних кам’яних блоків і відторженців (як біля селища Краснокам’янка), що виникли через землетруси та обвали, і вигадливі форми скель спроможні вразити найвишуканішу уяву. Вершина Головної гряди (Ай-Петрінська яйла і західна частина Ялтинської) тут являє собою горбкувате плато шириною від кількох сотень метрів до семи кілометрів, вкрите численними карстовими лійками, пониженнями та улоговинами. На території заповідника безліч природних визначних пам’яток, що заслуговують уваги. Це і гора Ай-Петрі, що дала назву яйлі, зі своєю незвичайною триглавою вершиною [87], до підніжжя якої з Алупки прокладена канатна дорога. І найвищий в Україні водоспад Учансу (у перекладі з татарської — “вода, що летить”), де води однойменної річки падають дивно мальовничим каскадом із вапнякової скелі висотою 98 м, а також разюче величні скелі Тарах-Таш і Став- рі-Кая. Різноманітна рослинність заповідника, що нараховує 1363 види судинних рослин, утворює чотири добре помітних висотних пояси. Від узбережжя до висоти 400 м поширені дубові ліси з невеликими ділянками ялівцевих і фісташкових дерев. Ліси на висоті 400-900 м складаються в основному із сосни кримської, що по крутих схилах іноді піднімається до самої яйли, з невеликою домішкою дуба, граба та ясена. Територію вище (900-1200 м) займають ліси з сосни звичайної і букові гаї, що покривають відносно вирівняні ділянки. На вершині панує луговий степ, що змінюється на крутих схилах чагарниками, а в карстових зниженнях — луками. Серед представників тваринного світу у важкодоступній частині заповідника можна зустріти оленя, козулю, кабана, муфлона, лисицю, куницю, білку і борсука.