Кримський природний заповідник

Історія заповідання території, що входить нині до Кримського природного заповідника, налічує понад 70 років і починається з організації у 1913 році в малодоступній частині гірського Криму - Центральній котловині “Заказника императорских охот” на площі 3705 га. Тут була організована єгерська служба, а на горі Великій Чучелі виділено певну площу лісу для демонстрації завезених до Криму диких тварин - оленів, дагестанських турів та безоарових козлів з Кавказу, корсіканських гірських баранів муфлонів із “Асканії-Нова”, європейських зубрів із Біловезької Пущі.
У 1917 році з ініціативи Кримського товариства натуралістів та при-родолюбів цю територію було оголошено національним заповідником. Проте справжнім “днем народження” заповідника можна вважати 30 липня 1923 року, коли на площі 16 350 га було створено Кримський державний заповідник. У 1925 році його площа розширюється до 23 тис. га. Розпочинається науково-дослідна робота, обладнуються ме-теостанція, лабораторія, музей природи, таксодермічна майстерня.
Великої шкоди було завдано заповіднику у роки Великої вітчизняної війни: загинули наукові колекції, експонати музею, пожежами було знищено близько 1,5 тис. га заповідних лісів, були винищені зубри, сотні оленів, козуль, муфлонів. Відразу після звільнення Криму в 1944 році заповідник відновив свою діяльність, його площа зросла до 30,2 тис. га.
У 1957 році заповідник реорганізовано у Кримське державне за-повідно-мисливське господарство, діяльність якого, крім збереження найцінніших природних комплексів (букові ліси в районі Центральної котловини, соснові ліси вище м. Ялти), зосереджується також і на відтворенні промислових видів тварин, організації регламентованого полювання. У 1991 році цій території було повернено статус заповідника.
Загальна площа Кримського природного заповідника становить 44 175 га. До його складу увійшли гірсько-лісова частина (34 563 га) та орнітологічна філія Лебедині острови (9612 га), розташована біля північно-західних берегів Криму у Каркінітській затоці Чорного моря.
Гірсько-лісова частина заповідника займає найвищу частину Головної гряди Кримських гір. Центральна його частина розміщена у Центральній котловині, оточеній високими горами: Бабуган (1438 м), Велика Чучель (1387 м), Чорна (1311 м). На півночі заповідник підступає до плато Чатир-Дагу, на півдні включає найвищу точку Криму - гору Роман-Кош (1545 м).
Гірські породи, з яких складена ця територія, належать до відкладів юрського періоду і мають вік більше 180 млн років. Вони представлені глинистими сланцями, пісковиками, вапняками та конгломератами, обкатаними уламками різних гірських порід і мінералів, зцементованих між собою глинистими розчинами. Найвищі гори складені ясно-сірими, сірими і темними щільними вапняками. У вапняках та піско-виках зустрічаються скам’янілі рештки тварин, що збереглися з юрського періоду. Наявність вапнякових порід зі значною тріщинуватістю, розчленованість рельєфу, значна кількість атмосферних опадів сприяли розвитку і розповсюдженню різноманітних форм карсту: понорів, колодязів, шахт, гротів, печер тощо.
Кліматичні умови повністю залежать від вертикальної зональності, напрямку гірських хребтів, експозиції схилів. В нижній частині гір тепло-середня температура січня близько + 4 °С, липня + 22 °С. Найнижчі температури на яйлах - протягом чотирьох місяців тут утримується температура нижче 0 °С. Літо прохолодне. Розподіл опадів теж нерівномірний, із збільшенням висоти над рівнем моря кількість їх зростає. Річна сума опадів у високогір’ї сягає 1000 мм і більше, тоді як у нижчих частинах північних схилів 430-470 мм. Переважають літні опади.
Надзвичайно велике значення має заповідник як акумулятор прісної води, що накопичується на високогірних плато - яйлах та живить численні джерела й річки. Під пологом вікових дерев у недоступних ущелинах заповідних гір бере початок більшість річок Криму: Альма, Кача, Тавельчук, Коссе, Марта, Улу-Узень, Авунда, Дерекойка, Донга. Багато тут джерел підземних вод, найбільш багатоводні з яких розміщені на висоті від 600 до 1000 м. У басейні Альми їх близько 155, в басейні Качі - до 128.
Специфіка географічного положення гірської частини заповідника, гірський, сильно почленований численними річками й тимчасовими водотоками рельєф, висота розміщення окремих ділянок над рівнем моря зумовлюють формування великого різноманіття екологічних умов і, відповідно, можливість існування багатьох видів рослинного і тваринного світу. У цій частині заповідника росте 1165 видів судинних рослин, 193 - мохоподібних, 213 - лишайників, 138 - водоростей, 85 видів справжніх грибів.
У флорі налічується 45 видів ендеміків, серед них: аденофора кримська, приворотні найжорстковолосий та Стевена, цибуля збільшена, романи яйлинський, однокошиковий та неплідний, волошки напівзаконна та наслідувальна, кизильник кримський, глоди кримський та рогоплідний, крупка витягнутостовпчикова.
У гірсько-лісовій частині ростуть 23 види рідкісних рослин, занесені до Європейського червоного списку, зокрема, еремур кримський, кизильник кримський, соболевскія сибірська, чебрець Дзевановського, лагозерис пурпуровий та червоноголовий, прангос трироздільний. До Червоної книги України занесені 72 види рослин і грибів, що ростуть у заповіднику (надбородник безлистий, астранція велика, булатки великоквіткова, довголиста та червона, білоцвіт літній, гронянка півмісяцева, дельфіній Палласа, зозулинці блощичний, блідий, пурпуровий, салеповий, чоловічий, ковили волосиста, каменелюбна, найкрасивіша, любка зеленоцвітна, смілка яйлинська, сон кримський, тис ягідний, шафрани вузьколистий та гарний, яловець смердючий, грифола листянолісова, спарасис кучерявий, рижик червоний.
Більшість рослинного покриву гірської частини заповідника займають ліси, де ростуть сосни кримська і Сосновського, бук східний, дуби скельний і пухнастий, граб звичайний з участю ясена, липи, кленів польового і Стевена, вільхи, осики, в підліску ростуть кизил звичайний, ліщина, різні види глоду.
Рослинність заповідника розміщується поясами залежно від висоти ділянок над рівнем моря. Нижній пояс до висоти 450 м сформований дубом пухнастим з підліском із граба східного, а на ділянках північної експозиції, що добре збереглися, - дерену справжнього. У травостої на схилах різної експозиції переважають осоки загострена, повстиста, Галлера, куцоніжка скельна, інколи - егоніхон фіолетово-голубий. До висоти 700-750 м над рівнем моря простягається пояс лісів дуба скельного, звичайними супутниками якого є граб звичайний та ясен звичайний. Вони збереглися значно краще, ніж ліси нижнього поясу, мають високу зімкненість крон. Підлісок у них утворюється переважно дереном справжнім з участю скумпії звичайної. У травостої найбільш сухих схилів панує егоніхон фіолетово-голубий, а на більш вологих - фізосперм корнубійський. Навесні в цих лісах квітують підсніжник складчастий, півонія тонколиста, ряст Пачоського, а на початку літа - зубниця п’ятилиста, арум видовжений.
Вище, до самої яйли або до вузької смуги лісів із сосни Сосновського, лежить пояс букових, грабово-букових та грабових лісів (780-1200 м над рівнем моря). Завдяки сприятливим грунтово-кліматичним умовам на окремих ділянках бук утворює високопродуктивні насадження із запасом деревини 700-750 м3/га. Нині такі насадження стали рідкісними. Вони збереглися лише на території заповідника і є дуже цінними. Вік деяких із них сягає 250-300 років. Звичайним супутником бука біля верхньої межі цих лісів є ендемічний для Криму вид - клен Стевена. Густий травостій навесні утворює зубниця п’ятилиста. Влітку її змінюють переліска багаторічна, підмаренник запашний, молочай мигдалевидний.
На південному схилі Головного хребта ростуть соснові, у нижчому поясі (до 400 м) - дубово-соснові ліси із сосни кримської та дубів скельного і пухнастого. Тут часто трапляються і такі листяні породи, як клен Стевена, горобина домашня, берека, сумах дубильний. Наступний пояс до яйли займають буково-соснові ліси із сосен кримської і Сосновського з буковим ярусом.
На висоті 1200 м над рівнем моря лісова рослинність поступається місцем різнобарвним степам і лукам. Високогірні платояйли надзвичайно привабливі, особливо у весняно-літній період. Навесні тут квітують шафран кримський, сон кримський, пізніше - зірочки Кальє, первоцвіт звичайний. Домінують у степу костриця борозниста та осока низька.
Загалом на території заповідника відмічено 21 рослинне угруповання із занесених до Зеленої книги України.
Філія Лебедині острови - це мілководна частина Каркінітської затоки Чорного моря з 6 невеликими острівками, загальна площа яких становить 52 га. У місцевій флорі виявлено 84 види судинних рослин, 12 видів водоростей. Тут росте занесений до Європейського червоного списку і Червоної книги України холодок прибережний. Відносна бідність флори островів пояснюється молодістю острівних утворень та досить “вузькими” екологічними умовами, які заважають росту тут багатьох поширених видів степової зони України. Степова рослинність займає до 40 % площі, водна - близько 32 %, а решта території практично не зайнята рослинністю - це черепашкові коси (20 %) і внутрішні водойми (8 %). На перший погляд здається, що острови повністю заросли очеретом. Насправді тут найбільш поширена полинова асоціація, а потім очеретяна та полиново-очеретяна. На островах є багато понижень, внутрішніх водойм і заток, уздовж берегів яких ростуть здебільшого злаки: покісниця, пирій, колосняк.
Кримський природний заповідник відіграє надзвичайно важливу роль у збереженні тваринного світу Криму, особливо рідкісних видів.
На його території зустрічаються 30 видів тварин, занесених до Євро-пейського червоного списку, і 133 види, занесені до Червоної книги України. Серед них - скорпіон кримський, сольпуга звичайна, емпуза кримська, дибка степова, слимакоїд кримський, розалія альпійська, поліксена, бражник мертва голова, сколія степова, сколія-гігант, марена кримська, жовтопуз, полози жовточеревий та чотирисмугий, лелека чорний, журавель сірий, дрофа, хохітва, лежень, пугач, корольок червоноголовий, шпак рожевий, підковоноси малий та великий, вечірниці велетенська і мала, нетопирі кожанкоподібний та середземноморський, широковух європейський, борсук та інші.
Фауна безхребетних надзвичайно різноманітна і налічує близько 8000 видів, проте її повна інвентаризація поки що не здійснена.
У гірсько-лісовій частині заповідника серед безхребетних абсолютна більшість видів належить до класу комах. Повсюдно поширені метелики: молі, совки, бражники, п’ядуни, білани тощо. Серед жуків найбільше турунів, пластинчастовусих, вусачів, листоїдів, довгоносиків. З турунів найбільший за розмірами слимакоїд кримський. Трапляються жужелиця Гілленхаля та краснотіл зелений. У букових лісах досить звичним є рідкісний для Європи вид - розалія альпійська. Велике різноманіття видів характерне також для перетинчастокрилих. Серед них багато видів мурашок, ос, джмелів, наїзників, пильщиків.
Із великих ракоподібних у верхів’ях річок заповідника зустрічається прісноводний краб. Багатоніжки представлені сколопендрою кільчастою і середземноморською, павукоподібні - скорпіоном кримським, що трапляється дуже рідко, і кількома десятками видів кліщів.
Серед хребетних у гірсько-лісовій частині заповідника зустрічаються 39 видів ссавців, 120 - птахів, 10 - плазунів, 4 - земноводних і 5 або-ригенних видів риб.
У річках водяться форель струмкова, марена кримська, пічкур, голо-вень і бистрянка. Особливо цінною є марена кримська - рідкісний, ен-демічний вид, що мешкає в річках на висоті 300-500 м над рівнем моря.
Земноводні представлені ропухою зеленою, жабами деревною і озерною і тритоном гребінчастим. Із плазунів тут живуть черепаха бо-лотяна, ящірка кримська і скельна, трапляються жовтопуз, полоз жов-точеревий, а біля водойм - вужі звичайний і водяний. У лісах поширена мідянка.
Найчисленнішою групою хребетних тварин на території гірськолісової частини заповідника є птахи, близько 70 видів яких знаходять тут для себе умови для гніздування. До 30 видів гніздяться у листяних лісах. Домінують зяблик, малинівка, синиця чорна, вівчарик жовто-бровий. У хвойних лісах, крім того, звичними є щиголь і зеленяк, зустрічаються шишкар, чиж, корольки червоноголовий і жовтоголовий. Мешкають також голуби: припутень, голуб сизий, голуб синяк, горлиця звичайна. На окремих ділянках зрідка можна зустріти акліматизованих фазана та кеклика. Гніздяться гриф чорний та сип білоголовий, із дрібних хижих птахів - канюк звичайний та боривітер звичайний, а у високостовбурних листяних лісах - яструби великий та малий. Досить численною у лісах є сова сіра, а в долині р. Альмисовка, зрідка зустрічається сова вухата.
Видовий склад птахів яйли небагатий. Тут гніздяться типові степові види: жайворонок польовий і щеврик польовий, у тріщинах вапнякових виходів - дрізд кам’яний і камінка звичайна. Зустрічаються крук, боривітер звичайний, серпокрильці чорний і білочеревий.
Птахів, життя яких пов’язане з водоймами, у гірсько-лісовій частині заповідника можна бачити лише на прольоті - це пастушки, кулики, гагари, норці, гусеподібні тощо.
Під час зимівлі можна спостерігати великі зграї зябликів, костогризів, дроздів-омелюхів та дроздів-горобинників. Регулярно зимують омелюх, корольок жовтоголовий, дрізд білобровий, сорокопуд сірий. З хижих птахів звичні на зимівлі яструб малий, мишоїд-зимняк, а під час прольотів - чеглок, осоїд, скопа, зустрічаються могильник, орлан- білохвіст, змієїд, орел-карлик.
У гірсько-лісовій частині заповідника зустрічається їжак, зрідка - землерийки, бурозубка мала та кутора мала. З 18 видів кажанів, що мешкають у Криму, на території цієї частини заповідника зустрічається 15 видів, з них найчисленнішими є нетопир малий і вечірниця руда, а надзвичайно рідкими - широковух європейський, нічниця Ноттерера, вухань звичайний, вечірниця велетенська, кажан двоколірний та нетопир кожанковидний. У значній кількості тут водяться заєць-русак, чотири види гризунів, серед них завезена з Алтаю білка. У старих дібровах заповідника живе борсук, у важкодоступних ущелинах - куниця кам’яна, трапляються лисиця звичайна, ласка.
У заповіднику мешкає більша частина популяції кримського підвиду оленя благородного. Частина приросту поголів’я щорічно розселяється в ліси гірського Криму, а також в інші регіони України. За минулі два десятиліття із заповідника було розселено з метою акліматизації 1042 екземпляри цього виду. Поширені козуля та акліматизовані види - муфлон і кабан дикий. Тепер ці тварини стали звичними в лісах Криму і за межами заповідника є промисловими.
На Лебединих островах мешкають 20 видів ссавців, 250 - птахів, 4 - плазунів та два види земноводних. Це одне з найбільших місць гніздування та зимівлі водно-болотних птахів на півдні України. Зважаючи на велике природоохоронне значення, територію Каркінітської затоки віднесено до Рамсарських угідь - оголошено водно-болотним угіддям міжнародного значення. Найбільш різноманітна орнітофауна островів під час прольоту птахів. Численними тут є крижень, чирки свистунок і тріскунок, свищ, шилохвіст. Кількість птахів цих видів сягає 30-45 тис. На весняному прольоті біля островів зосереджується 7-8 тис. лисок, 2-4 тис. особин гуски сірої та великої білолобої. Біля островів щорічно линяє 6-8 тис. крижнів, до 5 тис. лебедів-шипунів, близько 6 тис. лисок. У роки з м’якою зимою велика кількість птахів залишається тут на зимівлю. У різні роки тут буває 10-30 тис. качок (крижень, чирок-сви- стунок, свищ, шилохвіст, галагаз, чернь морська, чубата, червонодзьоба і червоновола, крохаль великий та довгоносий, гоголь, луток), до 2 тис. гусей (гуска сіра та велика білолоба), до 2 тис. лисок, більше 1 тис. мартинів, понад 2,5 тис. лебедів (лебідь-кликун, лебідь-шипун). Щороку гніздиться від 11 до 15 тис. птахів: мартин сріблястий, реготун чорноголовий, чеграва, крижень, галагаз, баклан великий. Тут знаходиться велика колонія голінастих, мешканцями якої є чапля сіра, чаплі велика біла та мала біла, коровайка.
У зоні Лебединих островів зустрічається значна кількість видів морських риб, серед них морська лисиця та морський кіт, деякі види осетрових. Із земноводних мешкають ропуха та жаба озерна, з плазунів - ящірка прудка, вужі звичайний і водяний, із ссавців - їжак, білозубка мала, нетопир Натузіуса, ховрах малий, хом’як звичайний, тушканчик великий, хом’ячок сірий тощо.
Кримський природний заповідник веде широку природоохоронну та освітню роботу. У музеї природи та дендрозоопарку експонуються найтиповіші представники рослинного і тваринного світу Криму. Екскурсантів знайомлять з типовими і унікальними гірсько-лісовими природними комплексами, рідкісними видами флори і фауни, а також з основами природоохоронного законодавства України. З метою екологічного виховання населення в заповіднику обладнані для організованого відвідування рекреаційні ділянки та екскурсійні маршрути, багатьох відвідувачів приваблює печера Мармурова на нижньому плато Чатир-Дагу.
У заповіднику проведена інвентаризація вищих судинних рослин та хребетних тварин. Велика увага в дослідженнях приділяється вивченню структури фітоценозів та їх стійкості, а також впливу господарської діяльності на динаміку природного середовища. Ведеться “Літопис природи”, який включає в себе комплекс спостережень за змінами природного середовища під дією природних та антропогенних чинників. Моніторинг за станом та змінами екосистем заповідника, накопичені відомості про їх структурно-функціональну організацію мають велике значення для розробки заходів щодо раціонального використання рослинного і тваринного світу Криму за різних режимів впливу на природне середовище.