Луганський природний заповідник

Луганський природний заповідник розташований на сході 75 України. Створений у 1968 році з метою збереження у природному стані типових та унікальних для степової ландшафтної зони природних комплексів. Він складається із трьох відділень: Стрільцівський степ, Станично-Луганське відділення, ГІровальський степ. Загальна площа заповідника 1607,57 га.
Провальський і Стрільцівський степи репрезентують типові еталони цілинних східноєвропейських різнотравно-типчаково-ковилових степів, Станично-Луганське відділення, або Придінцівська заплава, включає заплавні екосистеми Сіверського Дінця. Всі три відділення належать до різних геоботанічних районів.
Стрільцівський степ (площа 522,07 га) розташований біля села Кри-ничного Великоцької сільради Міловського району Луганської області. З 1805 року його територія входила до складу угідь кінного заводу, в сучасних межах виділена в 1931 році як заказник місцевого значення, а в 1948 році оголошена державним заповідником. Головна мета заповідання - збереження популяції бабака степового і гігротичного варіанта різнотравно-типчаково-ковилових степів на південних відрогах Середньо-Руської височини.
Згідно з фізико-географічним районуванням України, Стрільцівський степ розміщений у Придонецькому районі Айдарської підобласті Старобільської степової області і характеризується північностеповими ландшафтами, де поєднуються вододільно-хвилясті, яристо-балкові, надзаплавно-терасові і заплавні місцевості.
У грунтовому покриві переважають звичайні чорноземи із вмістом гумусу від 5 до 7 %.
Клімат тут континентальний: середньорічна температура повітря + 7 °С, у найбільш холодний місяць (січень) середня температура становить - 9 °С, у найтепліші місяці (червень, липень) + 20 °С, максимальна + 34 °С. Зима холодна, з неглибоким сніговим покривом (10- 20 см). Весна тривала, прохолодна, з частими заморозками. Літо сухе й жарке. Температура вища + 10 °С триває 160-175 днів. Наприкінці весни і влітку часто дують суховії. Середньорічна кількість опадів - 380- 400 мм, у посушливі роки - 250-300 мм.
На території Стрільцівського степу немає постійних природних во-доймищ. В охоронній зоні на півночі протікає степова річка Черепаха, на півдні є невеликий ставок. Основний тип рослинності тут степовий, частково представлені луки, зарості кущів, фрагментарно - трав’яні болота. Всього рослинність цього степу включає 44 формації. Флора налічує 590 видів судинних рослин. Переважають злаки: ковили, кост-риці, стоколоси, тонконоги. Росте до 200 видів кормових рослин, близько 50 ефіроолійних, понад 60 видів лікарських, дуже багато декоративних - гвоздики, дзвоники, ковили, незабудки, конюшини, чина, шавлії, мигдаль степовий, брандушка різноколірна та інші. Трапляються також види, котрі навіть у межах колишнього СРСР є рідкісними, - ранник крейдяний, півонія тонколиста, сон чорніючий, серпій донецький, пирій ковилолистий. До Зеленої книги України занесено 50 рослинних угруповань Стрільцівського степу.
У межах цього відділення заповідника зареєстровано також більш як 40 видів ссавців, 157 - птахів, 9 - плазунів, 5 видів земноводних. Серед них їжак вухатий, мишівка степова, тушканчик великий, тхір степовий, перев’язка звичайна, огар, дрофа, гадюка, полози, яких занесено в Червону книгу України. У таких степових тварин, як бабак, тушканчик, мишівка та інші, протягом віків виробилися специфічні пристосування до умов життя: вони мають сірувато-жовте забарвлення під колір грунту і вигорілої степової рослинності, риють нори, які за- 77 хищають їх від негоди, спеки та ворогів, деякі впадають у сплячку.
Особливої уваги заслуговує бабак. Колись він траплявся майже на всіх рівнинах Європи. Нині його популяція на сході нашої держави налічує лише кілька тисяч особин. Негативно впливає на неї розорювання земель (навіть крутосхилів) і полювання, адже бабак має смачне м’ясо, цілющий смалець, цінне хутро. З бабаком пов’язана екологія багатьох тварин степу. В його норах оселюється їжак вухатий, влаштовує виводкові гнізда огар, знаходить сховище гадюка, зимують і полюють на бабаків тхір степовий та куниця кам’яна.
У заповідному степу досить різноманітний світ пернатих. Навесні тут багато різних видів жайворонків. У кущових заростях трапляються перепілки, куріпки, фазани, пастушки, деркачі. На відкритих місцях можна побачити лежня, чайку чубату, сивку золотисту, кроншнепа великого. Через малі розміри заповідного степу на ньому не можуть селитися його аборигени - дрофа, хохітва, журавель-красень степовий, які з’являються тут під час перельотів.
Із хижаків у степу є звичайні луні, боривітер, кібчик, канюк, шуліка, чеглик, осоїд та інші. Під час перельоту на деякий час тут затримуються беркут, могильник, орлан-білохвіст, змієїд.
Стрільцівський степ - це пам’ятник Старобільським степам, їх останній незначний залишок. Колись вони займали площу понад 40 000 га, а тепер залишилися тільки маленькі латки їх у Луганському заповіднику та Юницькому ботанічному заказнику.
Територія Стрільцівського степу - це своєрідна жива лабораторія, де вчені України та зарубіжжя досліджують і спостерігають процеси, що відбуваються в природному степу в період інтенсивного антропогенного пресу на навколишнє середовище.
Станично-Луганське відділення, або Придінцівська заплава (площа 498,0 га), розташоване на лівому березі р. Сіверський Донець, за 30 км на північ від м. Луганська, біля села Піщаного Станично-Луганського району Луганської області. Це заплавний вид ландшафту з боровою терасою. До встановлення заповідного режиму ця ділянка належала Кіндрашівському лісництву Станично-Луганського лісгоспу. Тут про-вадили рубки догляду та санітарні, висаджували деревні культури. Луки викошували або спасували, окремі ділянки розорювали. На половині території природний рослинний покрив був знищений і замінений лісовими культурами.
Основне созологічне завдання відділення - охорона комплексів рослинності, флори і фауни заплави Сіверського Дінця.
Придінцівська заплава знаходиться у Сіверсько-Донецькому фізико-географічному районі, який в тектонічному і географічному відношенні аналогічний Придонецькому району. Орографічно він охоплює акумулятивні тераси Сіверського Дінця і виділяється як Донецька терасова рівнина. Висота місцевості - до 50 м над рівнем моря.
На території відділення переважає чорноземоподібний супісок, підстилаючими породами є дрібно- і середньозернисті піски. Потужність алювіальних відкладів - до 15-20 м. Материнські породи - крейда і мергель. На надзаплавній терасі - піски дрібних і середніх фракцій, місцями трапляються дюни.
Гідрографічна сітка в Станично-Луганському відділенні представлена р. Сіверським Дінцем та його озерами-старицями. Найбільші озера - Солдатське й Червоненьке - розташовані поблизу русла річки, а Піщане і Став біля тераси. Головне джерело живлення річки і озер - атмосферні опади та грунтові води.
Характерний ландшафт Придінцівської заплави - поєднання листяних лісів з мальовничими лучними галявинами, тихими заводями стариць, гладдю озер.
Клімат місцевості континентальний, посушливий. Літо жарке (се-редньомісячні температури червня і липня + 21 °С при абсолютному максимумі + 31-34 °С), зима холодна (середньомісячна температура січня - 24-30 °С) і малосніжна. Вегетаційний період триває 200-210 днів. Середньорічна кількість опадів у регіоні 460 мм при коливаннях від 300 до 680 мм.
Оскільки відділення розташоване в заплаві і на піщаній терасі Сіверського Дінця, рослинність тут має інтразональний характер. Нау-ковцями виділено шість типів рослинності: степовий, лісовий, лучний, болотяний, водний і антропогенний. Вони представлені 43 формаціями.
У Станично-Луганському відділенні переважає лісовий тип рослинності - заплавні широколистяні ліси. Це середньо- і короткоза- плавні ліси з регулярним режимом затоплення. За місцем росту рослинності лісовий фонд поділяють на: заплавнодібровний - 58,8 %, боровий - 32,9 %, судіброви - 8,9 % і субори - 1,4 %; за зволоженням грунту - на свіжі (43,8 %), вологі (27,2 %), сухі (24 %), сирі (3,5 %) і мокрі (1,5 %). На берегових піщаних косах ростуть звичайні тополі і верби; на підвищених місцях переважає осокір; на підвищених ділянках, складених легкими суглинками, - свіжа бересто-пакленова діброва; низини центральної частини заплави, складені суглинистими алювіальними відкладами, зайняті вологою бересто-пакленовою дібровою, яка в притерасних пониженнях змінюється сирим чорновільховим лісом.
Флора Станично-Луганського відділення включає 679 видів квіткових рослин. Серед них 212 степових, 132 лісових, 84 водно-болотяні,
16 галофітних; 9 видів занесені до Червоної книги України, більш як 25 охороняються в Луганській області, 12 реліктових і 25 ендемічних видів рослин. На цій території зареєстровано 5 угруповань квіткових рослин, що занесені до Зеленої книги України.
Тваринний світ представлений 54 видами ссавців, 225 - птахів, 7 видами плазунів, 8 - земноводних, 40 видами риб. Із них до Червоної книги України занесені 11 видів ссавців, 26 - птахів, 3 - плазунів, 2 - земноводних, 3 - риб і більше 15 видів комах.
У заповідному лісі зимують чижі, омелюхи, снігурі, корольки та інші, які з початком весни відлітають на північ. Серед осілих птахів раніше за всіх починає турбуватись про майбутнє потомство орлан-білохвіст. Він першим відкладає яйця в березневому лісі. Тримається орлан біля лісових озер-стариць. Живиться рибою, водоплавними птахами, такими ссавцями, як зайці, білки, великі мишоподібні, узимку можливе живлення падаллю. Останнім часом зафіксовано випадки нападу орлана на домашню птицю.
З інших хижаків у заповіднику трапляються балобан, канюк, змієїд, могильник, орел-карлик, скопа, пугач та інші. Найчислениіші фонові види - горобці, дятли, горлиці, горихвістки, зеленяки, зяблики, вівсянки, славки, шпаки, синиці, сойки. ГІо берегах річки та озер постійно живуть представники качиних, що відлітають тільки при замерзанні водоймищ. Під час перельотів зупиняються на відпочинок лежень, дрофа, журавлі сірий і степовий, лебеді, поручайник, хохітва, ходуличник.
Із ссавців в лісі можна зустріти лося, козулю, дикого кабана, лисицю, єнота, горностая, білку, борсука, зайця.
Раніше в озерах мешкала хохуля звичайна - реліктовий звірок, який зник внаслідок пересихання озер. Нині спостерігається підняття грунтових вод, деякі озера (Став, Червоненьке) постійно заповнені водою, тому є можливість провести реакліматизацію хохулі.
Станично-Луганське відділення відображує різні стадії дегресії біокомплексів, характерні для долини Сіверського Дінця і пов’язані із зміною гідрологічного режиму річки та її заплави. Заповідання надто обмеженої ділянки заплави при загальній порушеності гідрологічного режиму не здатне викликати спонтанне біологічне відновлення. Тому територію цього відділення необхідно терміново збільшити в два-три рази.
Провальський степ (площа 587,5 га) розташований біля села Провалля Свердловського району Луганської області і складається з двох ділянок (урочищ): Калинівської (299,61 га) і Грушевської (299,61 га). З 1846 року ця територія належала Провальському кінному заводу, з 1945-го - радгоспу “Провальський”, у господарстві якого в 1972 році утримувалось близько 4400 голів великої рогатої худоби, 9100 овець, 2800 свиней, 3800 голів птиці. Це негативно позначилося на стані кам’янистих стенів. Тому в 1975 році тут було створено державний заповідник, до складу якого увійшли такі категорії земель: пасовище - 416 га, ліс - 162,4, сіножаті - 7,5 і рілля - 1,6 га.
Територія Провальського степу належить до Лозовсько-Каменського фізико-географічного району, який в тектонічному відношенні збігається з північним крилом Донецької складчастої країни. В геологічному складі вирішальну роль відіграють піщаники, вапняки і піщані сланці кам’яновугільного віку. Рельєф - гривастий (грядово-улоговиниий), поверхня сильно розчленована ямами і балками. Висота місцевості від 150 до 230 м над рівнем моря.
Грушевська ділянка включає частину вододілу між річками Велике Провалля і балкою Грушевською; Калинівська - біля балок Велике Провалля і Калинівська, займаючи вододіл між ними.
Основні грунти - чорноземи щебенисті на елювії піщано-глинистих і глинистах сланців, чорноземи щебенисті на елювії піщаників, дернові грунти на елювії некарбонатних порід, піщано- і пилувато-середньо-суглинистого механічного складу.
Ландшафт Провальського степу різноманітний через гривастий характер рельєфу і барвистий рослинний покрив.
Клімат місцевості більш континентальний порівняно із кліматом західних районів області і вологіший, ніж в оточуючих рівнинно-сте- пових районах Донбасу. Річна сума опадів сягає 600 мм, середньорічна температура повітря + 6-7 °С, середньомісячна температура холодного місяця (січень) - 6-8 °С, у найтепліший місяць (липень) + 20-22 °С. Абсолютні мінімуми досягають - 30-35 °С, максимуми + 35-40 °С. Безморозний період становить 160-180 днів. Для цього району характерні весняно-літні суховії.
На території Провальського степу існують постійні водотоки - р. Велике Провалля та її притока Калинова. Вони неглибокі і вузькі (3-4 м завширшки), на кам’янистих перекатах розбиваються на кілька дрібних струмків. В охоронній зоні Грушевського урочища в балці Грушевській є ставок площею близько 35 га. Річки і балка належать до системи Великої Кам’янки - правої притоки Сіверського Дінця.
Провальський степ представлений різнотравно-типчаково-ковило- вим і петрофітним степами Донецького округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської степової провінції. Своєрідний рельєф і географічне розташування сприяють утворенню різноманітної рослинності. Ботаніки виділили тут 8 типів, 11 класів формацій, або варіантів, які представлені 62 формаціями.
Деревна рослинність - дубові ліси з наявністю ясена звичайного, кленів польового і татарського, груші звичайної, яблуні лісової, глоду несправжньокривостовпчикового, а також берестові гаї з кленом татарським, тереном і невеликими верболозами. Більшість цих лісів зберігаються на території Калинівського урочища.
Сучасні (типові) різнотравно-типчаково-ковилові степи займають середню і нижню частини схилів північної і східної експозицій та міжгрядові пониження на чорноземах різної потужності. Типчаники перетворюються на полідомінантні угруповання з едифікаторами ковил волосистої, української, пухнастолистої і вузьколистої. Невелику площу займають ковили найкрасивіша і шорстка, уздовж гребенів гряд ковила дніпровська.
Для цього степу характерна участь північностепових видів і більш північного різнотрав’я: ковила пірчаста, кострець прибережний, пирій середній, анемона лісова, суниці зелені, оман шершавий, конюшини альпійська і гірська, незабудка Попова.
Травостій формацій дво-, триярусний висотою 40-80 см. Загальне проективне покриття - до 90, у тому числі едифікаторів 20-20. Видова насиченість 40-60 видів на 100 м2. Серед різнотрав’я переважають в’язіль барвистий, залізняки бульбистий і колючий, підмаренник справжній, шавлії дібровна і поникла тощо.
Порівняно з іншими степовими заповідниками флористичне багатство Провальського степу найбільше. Тут зареєстровано 742 види рослин, з них 25 видів занесено до Червоної книги України, більш як 50 охороняються в Луганській області, 11 реліктових і 51 ендемічний вид. Багато рослин мають практичне значення: близько 100 видів лікарських, більш як 90 декоративних, 40 медоносних, значна кількість кормових, багатих на вітаміни, дубильних і фарбувальних, більшість яких перспективні для введення в культуру.
До Червоної книги України занесено громовик гранітний, дрік донський, калофаку волзьку, 12 видів ковили, сон чорніючий, тюльпани дібровний, змієлистий і Шренка, шафран сітчастий та інші. На території відділення росте близько 46 рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України.
У тваринному світі Провальського степу є як чисто степові, так і лісові, навіть напівпустельні види. Тут мешкають 33 види ссавців, 150 видів птахів, 7 видів плазунів, 5 видів амфібій, близько 10 видів риб. Із ссавців до Червоної книги України занесено такі види, як їжак, горностай, тушканчик великий, мишівка степова, тхір-перев’язка. По ярах та в байрачному лісі трапляються куниця кам’яна, ласка, лисиця, вовк і єнотовидний собака. Гризуни представлені, окрім уже згаданих, ще 10 видами: численні жовтогорла, миші лісова, маленька і хатня; в степу мешкають нориця східноєвропейська та сліпак звичайний; по байрачних лісах - білка звичайна, соня лісова, нориця підземна, землерийки мала і велика та рясоніжка мала. Іноді на територію заповідника заходять коза дика, кабан дикий, лось.
У гніздовий період у межах Провальського степу бувають огар, пугач, вівсянка чорноголова, сови вухаста й сіра, боривітер, яструб великий, лунь лучний, сиворакша, одуд, рибалочка голуба, куріпка сіра. На прольоті і під час міграції тут зустрічаються журавель сірий, дрофа, шпак рожевий, хохітва, орел-могильник, орлан-білохвіст, змієїд; на ставку-відстойнику, який розташований в охоронній зоні, - лебеді, гуси, качки, кілька видів сивкоподібних, у тому числі ходуличник, занесений до Червоної книги України.
Основні фонові види - жайворонки, синиці, славки, плиски, коники, вівсянки, соловей, шпак, іциглик, куріпка, дятел, сойка, сорока.
Плазуни представлені трьома видами - степова гадюка східна, полози жовточеревий і чотирисмугий. Всі занесені до Червоної книги України.
У межах Провальського заповідника і його околиць існує багато видів комах, що охороняються: дибка степова, жук-олень, махаон, поліксена, мнемозина, ксилокопи звичайна й фіолетова та інші.
Загалом Луганський природний заповідник репрезентує таке біорізноманіття:
- флора судинних рослин - 1082 види із 420 родів, 95 родин, що становить 56,9 % видів, 69 % родів і 74 % родин флори південного сходу України. Тут охороняється 36 видів, занесених до Червоної книги України, з них 90 - що охороняються в Луганській області, 24 реліктових і 82 ендемічних види. У межах заповідника росте 84 угруповання, занесених до Зеленої книги України;
- тваринний світ заповідника налічує 63 види ссавців, 270 видів птахів, 12 - плазунів, 8 - амфібій, 40 - риб і понад 1800 видів комах. До Червоної книги України занесено 15 ссавців, 33 птахи, 5 плазунів, З риби, 35 комах.
Луганський природний заповідник - це своєрідний острівець решток дикої природи на крайньому сході України в тісному оточенні аграрного і промислового ландшафту. Тому важливим завданням на найближчу перспективу є організація комплексних біоценологічних досліджень та регіонального моніторингу; розширення території заповідника в 2-3 рази за рахунок охоронних зон і нових унікальних ділянок у межах Луганської області.