Природний заповідник “Розточчя”

На головному європейському вододілі у межах території України і Польщі розташований унікальний у фізико-географічному відношенні район Розточчя. Його назва пов’язана з тим, що тут беруть початок багато річок і потічків, які стікають у Дністер і далі - в Чорне море або у Сян і Буг і море Балтійське. Район Українського Розточчя - це крайній північно-західний відріг Подільської височини. Він починається в околицях міста Львова і простягається вузьким горбистим пасмом (15-20 км завширшки) на 60 км у північно-західному напрямку до кордону з Польщею і на її терені до м. Красніка.
Мальовничі ландшафти, численні водойми, унікальний за різноманіттям рослинний і тваринний світи з давніх-давен приваблювали вчених. Тут працювали В. Бессер (1809-1820), А. Завадський (1824-1836), Б. Блоцький (1870-1908), Й. Пачоський (1910), В. Шафер (1923-1935), М. Кочвара (1925-1939), Я. Мондальський (1930- 1938); пізніше проводили дослідження Ю. Шеляг-Сосонко, К. Ма- линовський, С. Стойко, М. Горшенін, С. Шевченко та багато інших науковців України, які дійшли до одностайної думки - природа Розточчя заслуговує особливої уваги. Тому в 1974 році було організовано державний заказник місцевого значення “Страдчанський ліс”, в 1978 - заповідне урочище “Королева гора”, які й стали базою для створення заповідника. У 1984 році за рішенням Уряду України організовано природний заповідник “Розточчя” площею 2084 га. Він складається з двох лісництв - Верещицьке і Ставчанське. Протяжність його території з півночі на південь становить 8 км, із заходу на схід - 12 км.
Сучасний рельєф Розточчя складається з горбистих пасом і горбів. Абсолютна висота окремих горбів становить 380-390 м, найбільша - 395 м (Гострий Горб). Відносна висота над дном долини 60 м. Обриси пасом і горбів заокруглені.
Територія заповідника представлена трьома грядовими підвищеннями. По її межах протікають річки Верещиця, Ставчанка, розташований каскад штучних ставів, найбільшим з яких є живописне озеро природного походження Янівський став площею 207 га, яке, на жаль, перетворено на ставок для розведення риби.
Рельєф Розточчя зумовлює шляхи перенесення повітряних мас: тут переважають вітри західного і південно-західного напрямків. Це спри-чинює часте надходження вологих мас з Балтики, що, у свою чергу, призводить до високої вологості повітря і значної суми опадів (673 мм за рік). Максимум опадів спостерігається в літній період. Середньорічна температура повітря + 7,6 °С, січня - З °С і липня + 17,5 °С. Тривалість вегетаційного періоду в районі заповідника 212 днів з м’якою і з частими відлигами зимою.
Особливості рельєфу, мозаїчність грунтового покриву, своєрідний мікроклімат зумовили формування унікальної лісової та болотної рос-линності. Тут перекриваються ареали більшості основних євразійських видів дерев і чагарників. Ніде у світі не можна побачити природний ліс, що складається з дерев сосни, дуба, бука, ялиці, смереки, явора, граба, ясена, клена, в’яза та липи, що ростуть разом, а на Розточчі такі ліси ще збереглися. За площею в заповіднику переважає лісова рослинність - 92 %, а лучна, болотна, прибережно-водна займає 8 % території.
Серед лісів переважають широколистяні, здебільшого букові і дубові, а також хвойно-широколистяні. Меншу площу займають хвойні ліси, представлені сосновими. Широколистяні ліси ростуть на внутрішніх пагорбах гряд з більш важкими за механічним складом дерново-слабопідзолистими грунтами, а хвойні - на зовнішніх пагорбах, що простягнулися уздовж гідрографічної сітки. Для останніх характерні більш легкі за механічним складом дерново-підзолисті і слабопідзолисті глинисто-піщані грунти.
Букові ліси, найцікавіші з флористичної точки зору, займають високі пагорби з близьким до поверхні заляганням крейди. За цих умов у верхній і середній частинах крутих схилів вони представлені чистими насадженнями з переважанням осоки волосистої. На плоских вершинах пагорбів поширений буковий ліс підмаренниковий, який у середній частині пологих схилів змінюється буковим лісом конвалієвим. Менш поширений буковий ліс папоротевий. У всіх асоціаціях бук лісовий відзначається добрим ростом і високою зімкнутістю крон. У віці 90 років він досягає висоти 24-27 м і має І-ІІ бонітет. Крім того, до складу деревостану в незначній кількості входять дуб черещатий, явір і сосна звичайна, деколи в букових лісах трапляється ялиця біла. В трав’яному ярусі переважають неморальні і зустрічаються рідкісні для Розточчя гірські види: апозерис смердючий, аспленій волосовидний, багаторядник шипуватий, вербозілля гайове, купена кільчаста, тирлич ваточниковий. Дубові і грабово-дубові ліси займають нижні частини схилів, невисокі пагорби. На рівних плоских ділянках з дерново-глейовими грунтами вони представлені дубовим лісом ліщиново-трясунковидно-осоковим, а на пологих схилах - дубовим лісом лііциново-підмаренниковим, дубовим лісом ліщиново-конвалієвим і дубовим лісом ліщиново-кисличним. У трав’яному ярусі грабово-дубових лісів переважають осока волосиста або підмаренник пахучий. Дубові і грабово-дубові ліси мають високу продуктивність, у віці 130 років досягають висоти 30 м. В деревостані їх звичними є клени - явір і гостролистий, липа серцелиста, бук лісовий. На окремих ділянках домішується дуб скельний.
Соснові ліси представлені асоціаціями соснового лісу крушиново-кисличного, соснового лісу лііциново-кисличного і соснового лісу ліщиново-конвалієвого. Перша займає понижені, друга - рівні, третя - пологі схили підніжжя пагорбів. Сосна в цих умовах успішно росте. У віці 110 років вона досягає висоти 28-30 м і має І-ІІ бонітет. У добре вираженому підліску переважає ліщина звичайна або крушина ламка.
В густому трав’яному ярусі ростуть типові бореальні і неморальні види: веснівка дволиста, ожина волосиста, одинарник європейський, орляк звичайний, зірочник ланцетовидний, просянка розлога, осока волосиста, папороть чоловіча, підмаренник пахучий, купина багатоквіткова.
На внутрішніх схилах з більш багатими грунтами соснові ліси змінюються на дубово-соснові із сосною звичайною у першому ярусі з висотою дерев 28-32 м і дубом черещатим у другому 18-24 м заввишки. На внутрішньогрядових високих пагорбах дубово-сосновий ліс заміщується високопродуктивним буково-сосновим. Ці середньоєвро-пейські ліси заходять на територію України тільки на Розточчі і східніше не зустрічаються. Місцями формуються дубово-буково-соснові ліси з характерним найскладнішим для Розточчя деревостаном. У цих лісах бук звичайний і сосна звичайна формують перший ярус із зімкнутістю крони 0,8-1,0. У віці 90-140 років вони мають висоту 24-32 м і І-ІІ бонітет. Дуб черещатий утворює другий, слабко виражений ярус. У трав’яному покриві на плоских вершинах пагорбів переважає підмаренник пахучий, а на понижених ділянках - квасениця звичайна. Разом з ними трапляються купина багатоквіткова, веснівка дволиста, папороть чоловіча, зірочник ланцетовидний, осока пальчаста, ожина волосиста, конвалія травнева, міцеліс стінний та інші, переважно неморальні види.
Луки і болота утворюють порівняно великий масив - урочище Заливки. Деградоване евтотрофне болото замінили щучникові та червонокострицеві луки. На перезволожених ділянках суходільна лука пе-реходить в болотисту з переважанням високих осок та прибережно-водних злаків. Тут збереглися ділянки торф’янистих лук, у травостоях яких панують дрібні осоки. Флора Заливок своєрідна, багата на типові для півночі та рідкісні види. Тут ростуть береза низька, верба чорнична, журавлина болотна, синюха голуба, білозір болотний, п’ять видів пальчатокорінника. На жаль, різке падіння рівня грунтових вод в регіоні ставить під загрозу існування цієї унікальної рослинності. Типових болотних ценозів в урочищі Заливки вже майже не залишилось. Ділянки низинного болота з переважанням берези низької, журавлини звичайної, пухівки піхвової заміщуються фрагментами злаково-осоково-гіпнового болота, а потім лучними угрупованнями.
Положення Розточчя на стику трьох флористичних областей - Карпат, Полісся та Поділля - зумовило високу насиченість його різними за походженням та віком видами рослин. За даними досліджень 1997 року, тут налічується судинних рослин 885 видів, мохоподібних - 212, лишайників - 65, синьозелених водоростей - 20. До Червоної книги Ук-раїни занесено 28 видів судинних рослин. Серед них баранець звичайний, плаун звичайний, сальвінія плаваюча, береза низька, фіалка біла, верба чорнична, шолудивник королівський, лілія лісова, підсніжник білосніжний, косарики черепитчасті, гніздівки справжня, звичайна, коручки болотна, морозниковидна, любки дволиста, зеленоквіткова, коральковець тричінадрізаний, зозулині сльози яйцеподібні, булатки червона, великоквіткова, венерин черевичок, пальчатокорінники трав-невий, плямистий, Фукса, м’ясо-червоний, Траунштейнера, осока Давелла. В останні роки не виявлено два види: сверцію багаторічну та ломикамінь болотний. На Розточчі проходить північно-східна межа поширення ялиці білої, ялівцю звичайного; північна - вільхи сірої, фіалки білої; південно-східна - бука лісового, рясту порожнистого та південна - багна болотного, верби мирзолистої журавлини болотної.
Цікавою і своєрідною є також фауна Розточчя. Тут можна побачити представників усіх класів хребетних. Іхтіофауна налічує 16 видів риб.
Класи земноводних і плазунів представлені 17 видами. Із хвостатих земноводних у водоймах нерідко можна зустріти тритонів - звичайного і гребінчастого, а з безхвостих - жаб ставкову та озерну, кумку червоночереву, в період нересту, крім того, - жаб гостроморду і трав’яну та ропуху сіру. В лісах заповідника і на чагарникових луках досить чис-ленною є квакша звичайна. З інших видів особливо часто трапляються ящірки прудка й живородна, вуж і гадюка звичайна, веретільниця, мідянка звичайна.
Птахи представлені 169 видами, з них 116 - на гніздуванні. Багато їх зупиняються під час перельотів або прилітають зимувати на озеро Янівський став. У лісах звичними є зяблик, костогриз, іволга, дрозди, голуб синяк, горлиця звичайна, вальдшнеп та інші. Одним з найцікавіших птахів у період міграції є баклан великий. Поряд з поширеним лелекою білим гніздиться лелека чорний. У заповідних лісах зрідка зустрічається найменша пташка України - корольок жовтоголовий. Новим поселенцем заповідника є чечевиця звичайна, яка мігрувала сюди зі значно північніших теренів.
У Розточчі мешкає 43 види ссавців. Із ряду комахоїдних - кріт, бурозубки звичайна, мала і білочерева, кутори звичайна і мала. Останні два види є рідкісними для всього регіону і потребують посиленої охорони. Заєць-русак мешкає як на відкритих просторах, так і в лісі. Звірі ряду парнокопитних представлені п’ятьма видами. Найчисленнішими є козулі, зрідка можна зустріти оленів благородного і плямистого, лося. Урочище Заливки і прилеглі до нього території урочища Ставки стали до вподоби диким кабанам. Із хижаків постійними мешканцями заповідних територій є лисиця, куниця лісова, тхір темний, ласка, горностай. В окремі роки сюди може забрести і вовк. З рідкісних видів, занесених до Червоної книги України, зустрічаються видра річкова, горностай, кутора мала, орлан-білохвіст, мідянка.
Крім неповторних за своїм різноманіттям та естетичною красою ландшафтів, що об’єднують лісові, водні та лучно-болотні екосистеми, на території заповідника є ряд дослідницьких об’єктів, таких як лісотипологічний профіль А. П’ясецького, географічні культури сосни звичайної, моніторингові та фенологічні пункти і стаціонари, де науковці заповідника та Українського державного лісотехнічного університету вивчають стан та зміни природного середовища.
У заповіднику проводиться активна еколоґо-освітня робота з молоддю, функціонує музей природи Розточчя, для відвідувачів влаштовуються тематичні екскурсії екологічними стежками.