Національний природний парк “Сколівські Бескиди”

Є в Карпатах особливе місце, край мальовничих середньогірських ландшафтів, дрімучих лісів, крутих схилів і диких звірів - Сколівські Бескиди. В 1983 році з метою охорони високопродуктивних корінних ялицево-букових та букових лісів цей край було оголошено Сколівським лісовим заказником республіканського значення.
У лютому 1999 року згідно з Указом Президента України в межах Дрогобицького, Сколівського і Турківського районів Львівської області у басейнах р. Стрий та її притоки Опір на площі 35 684 га (з них 24 702 га у постійному користуванні парку, 10 982 га - землі інших користувачів) був утворений національний природний парк “Сколівські Бескиди”. Він дасть змогу зберегти ландшафти західної частини Українських Карпат з типовими та унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохоронне, екологічне, естетичне, освітнє та рекреаційне значення. Це резерват самобутньої незайманої природи, неповторної за своїми мальовничими краєвидами.
Межі парку в основному збігаються з межами природних тери-торіальних комплексів і проходять по вододільних хребтах та руслах річок. До парку повністю або частково увійшли кілька раніше створених заповідних територій: лісовий заказник загальнодержавного значення “Сколівський”, ландшафтні заказники загальнодержавного значення “Зелемінь” (частково) та місцевого значення “Майдан”, заповідні урочища “Дубинське”, “Сопіт”, “Журавлине”.
Територія парку розташована в околицях традиційних курортних місцевостей - Східниці, Сколе, Славське. Особливе значення має при-легле смт. Східниця, де в 1970 році розвідано великі запаси мінеральних вод типу “Нафтуся”. Крім того, на території парку є понад 30 мінеральних джерел різної бальнеологічної дії. Джерела лікувальних мінеральних вод відомі і в долині р. Рибник Майданський, околиці с. Новий Кропивник та інших. Відпочиваючих приймають близько 50 санаторіїв, пансіонатів, баз відпочинку і туристичних, кемпінгів.
Місто Сколе розташоване на берегах р. Опір у мальовничій гірській улоговині, а навколо - вкриті хвойним лісом хребти Сколівських Бескид - центру зимового туризму.
Місця перспективні для рекреаційного використання - долина р. Велика річка, фортеця “Тустань” (Підгородцівське лісництво), долина р. Кам’янки (Дубинське лісництво), урочища Павлів Потік, Зелем’янка (Сколівське лісництво), м. Сколе, урочище Панасівка (Коростівське лісництво). Є можливості для розвитку тут гірськолижного спорту на міжнародному рівні.
Через територію парку проходять автомобільна і залізнична транспортні артерії міжнародного значення, що робить його економічно перспективним, особливо для іноземних рекреантів і туристів.
Густа річкова мережа, яку утворюють притоки річок Стрий та Опір, робить цю територію особливо привабливою для літнього туризму, а довгі пологі гірські схили сприяють розвитку гірськолижного спорту.
За фізико-географічним районуванням парк розташований у межах районів Верхньодністровських та Сколівських Бескид, займає північні макросхили останніх з абсолютними висотами від 600 до 1200 м. Основні хребти простягаються з північного заходу на південний схід і розчленовані на окремі вершини верхів’ями численних потоків. Переважають ландшафтні комплекси крутосхилого ерозійного денудаційного лісистого середньогір’я. В геологічному відношенні це Скибова та Кросненська тектонічні зони, які складені осадовими породами крейдового та палеогенового віків і представлені переважно вапнистим пісковиковим флішем, що накладає певний відбиток на характер фунтового та природного рослинного покриву. На північному заході хребет Сколівських Бескид межує з хребтом Парашки з найвищою вершиною (гора Парашка) 1268 м. Внутрішня частина Сколівських Бескид межує із Стрийсько-Санською верховиною.
Клімат парку м’який, помірно теплий і вологий. Зима з частими відлигами при температурі від 0 до + 5 °С. Тривалість вегетаційного періоду становить 180 днів. Середня температура січня - 4,5-6 °С, липня +15,6-18,0 °С при максимальній + ЗО °С і мінімальній - 31 °С. Опадів випадає 800-1100 мм на рік. Середня висота снігового покриву становить 39 см.
У фунтовому покриві переважають бурі гірсько-лісові, дуже щебенисті грунти, сприятливі для росту досить численних видів, з яких лише судинних рослин налічується близько 600 видів (понад третина флористичного багатства Карпат).
На території парку збереглися рештки природних високопродуктивних і біологічно стійких деревостанів - вікові чисті букові ліси природного походження, еталонні смерекові і ялицеві ліси, які значною мірою відображують різноманітність лісового покриву Бескид. Виділяються чисті високопродуктивні маренкові, волосистоосокові та зубницеві бучини пралісового характеру. Підлісок у них представлений поодинокими екземплярами бузини чорної, жимолості пухнастої, ліщини, горобини. Трав’яний ярус розвинений слабо. Ялицеві бучини формуються на вищих гіпсометричних рівнях у межах висот 700-900 м над рівнем моря, у більш вологих умовах - уздовж малих і великих потоків. Чагарниковий і трав’яний яруси відзначаються невеликою зімкнутістю і майже не відрізняються за своїм флористичним складом від чистих бучин.
Найвищі положення у рельєфі займають смереково-ялицево-букові ліси. Вони представлені дозрілими деревостанами віком 100 і більше років. На відміну від попередніх угруповань у трав’яному ярусі їх завжди переважають бореальні види - квасениця звичайна, плаун булавовидний, дріоптерис остистий, чорниця. На крайових хребтах зустрічаються рідкісні для Українських Карпат букові, яворові та сіровільхові ліси з покривом лікарських рослин - цибулі ведмежої та скополії карніолійської, що занесені до Червоної книги України. На річкових терасах ростуть також рідкісні сіровільшаники скополієво-лунарієві, скополієво-ведмежоцибулеві. У геоботанічному відношенні цікавими для Карпат є смерекові яличники на гірсько-лісових підзолистих грунтах, а також осередки дуже рідкісних у Бескидах корінних смеречників лісоожинових та австрійськощитникових.
На кам’янистих схилах та в ущелинах спостерігається типове для північно-східного макросхилу Карпат явище літогенної інверсії рос-линності, коли по кам’янистих схилах смерекові ліси спускаються до висоти 600-800 м над рівнем моря і ростуть нижче букових лісів.
На території парку поширені понад 50 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Серед них арніка гірська, астранція велика, баранець звичайний, билинець довгорогий, білоцвіт весняний, булат- ки довголиста та червона, гудайєра повзуча, зозулині сльози серцелисті, лілія лісова, лунарія оживаюча, любка дволиста, підсніжник звичайний, пізньоцвіт осінній, левкорхіс білуватий, сконолія карніолійська, траунштейнера куляста, шафран Гейфелів, кілька видів пальчатокорінника.
Більше 100 видів аборигенної флори парку використовує офіційна та народна медицина.
Багатий і різноманітний видовий склад фауни у Сколівських Бескидах. Тут водяться олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка, лисиця звичайна, куниці лісова і кам’яна, вовк, ведмідь бурий, з рідкісних видів - борсук, кутора мала, полівка мала водяна, горностай, кіт лісовий, рись звичайна. У 1965 році з Біловезької Пущі сюди завезено 10 зубрів, які добре прижилися і дають потомство.
Із птахів гніздяться тетерев, рябчик, дятли зелений і трипалий, шишкар ялиновий, плиска гірська, щеврик гірський, беркут, шуліка рудий, сова сіра, сапсан, а також занесені до Червоної книги України глухар, лелека чорний, підорлик малий, сорокопуд сірий.
Характерними плазунами є гадюка звичайна, вуж звичайний, ящірки прудка, зелена та живородна. До Червоної книги України занесені полоз лісовий, тритони карпатський і гірський, саламандра плямиста.
З комах поширені лісові шкідники: короїди смерековий і буковий, вусач ялиновий, непарний шовкопряд, плодожерка букова.
Зображення трембітаря біля дороги - це немов візитна картка національного природного парку “Сколівські Бескиди”, краю гір і природних див, що приваблює своєю красою тисячі людей. Це край тала-новитих народних умільців, самобутні вироби яких (різьблені дерев’яні речі, вишивки, килими, намиста, кераміка, предмети одягу) цінуються далеко за межами Карпат. Цей край користується великою популярністю серед туристів. Таємничі чари вікових величних лісів, безмежні панорами гір на фоні синього неба, численні гірські потоки прозорої води, цілющі мінеральні джерела, смарагдові полонини приваблюють, зачаровують і дають відпочинок. Із найдавніших пам’яток Київської Русі тут біля с. Урич збереглися руїни твердині Тустан, могила київського князя Святослава Володимировича (на правому березі р. Опір). Тут діяли загони опричників А. Дзигановича, О. Довбуша, бував І. Франко.