Нескучненський ліс

Нескучненський ліс — ландшафтний заказник місцевого значення. Розташований у Великоновосілківському районі на території Майорського лісництва Великоанадольського держлісгоспу, квартал 51. Землекористувач — Великоанадольський держлісгосп. Площа — 16 гектарів.
Саме Нескучненський ліс своєю унікальною історією демонструє філософію степового Донбасу, який у всі часи прагнув до культурної взаємодії різних народів і гармонічної єдності з Природою. Про це досить емоційно пише відомий донецький письменник Іван Костиря:
«Тут, в рідному маєтку матері, назавжди оселився після навчання в Петербурзі майбутній прогресивний діяч народної освіти, відомий просвітитель Микола Корф. Він оженився на дочці одного з сусідських поміщиків — Клевцова, ім’я якого довго носило поселення на Вовчій — ярмаркова слобода Клевцова, перейменована пізніше в Андріївку і, нарешті, в Іскру. Молодий Корф організував село Нескучне і побудував дачу, навколо якої місцеві селяни за його підказкою посадили лісок, який потім настільки розрісся і вкоренився, що став сприйматися як першородний, природний.
Відбувалося це десь у 1856 році.
А через деякий час ця дача перейшла на родинних засадах видатному режисерові, театральному критику, драматургу й письменнику Володимиру Івановичу Немировичу-Данченку, який оженився на дочці Корфа — Катерині Миколаївні, жінці, яку друг і соратник Немировича-Данченка зі створення Московського Художнього театру — МХАТу Станіславський назвав «завідувачкою душевною частиною театру». На честь Нескучненського саду в Москві Немирович-Данченко назвав свою дачу Нескучненською, як і ліс навколо неї. Хоча місцеві старожили називали його по-старому Нескучним, як і село, яке було ще при Корфі — Нескучне.
Володимир Іванович Немирович-Данченко приїжджав сюди влітку щорічно, відпочивав, багато працював — написав тут декілька повістей і оповідань, сюжетно пов’язаних із тодішньою залізоплавильною та вугільною «гарячкою» в Донецькому басейні, п’єс; листувався з А.П.Чеховим, О.М.Горьким, К. С. Станіславським.
Ось який стався в кінцевому рахунку поворот — і громадянський, і громадський, просвітницький і літературний! — здається, буденного, приватного лісового насадження в одному із далеких куточків безмежного Донецького кряжу! Поворот, що позначився на культурі не одного Донецького краю...».