Природна визначна пам’ятка на території Кременецького району, що охороняється з 1963 р. і включена до складу природного заповідника “Медобори” як філія в 1990 р. Кременецькі гори — північно-східна частина Гологоро-Кременецького кряжу Подільської височини. Це плосковершинні пасма та окремі останці зруйнованого ерозією плато — дна сарматського моря, що існувало тут 15 млн. років тому і згодом стало суходолом. Щільні й стійкі до розмиву вапняки і пісковики утворили місцями ефектні скелі, що вінчають вершини 100–200-метрових останців. Вся територія філії (10.00 км2) являє собою 7 відособлених гір-останців, розташованих у місті Кременець і на захід від нього. У центрі міста піднімаються гора Замкова (або Бона) і її продовження гора Черча (загальна площа 0. 34 км2), у східній частині — Дівочі скелі (0.50 км2) з 240-метровою печерою, у якій знайдені залишки кістяків мамонта, печерного ведмедя, шерстистого носорога, первісного коня, зубра, гігантського і північного оленів, печерної гієни, песця та ін. Ці гори — природне намисто міста, а вид, що відкривається з них, перетворює Кременець на одне з мальовничіших міст країни. На захід від Кременця розташовані інші гори, що відносяться до філії заповідника: Страхова (1.20 км2), Маслятин (6.38 км2), Гостра (0.39 км2) і Бужа (1.19 км2). Кременецькі гори вкриті лісами з широким набором деревних порід: дуб, сосна, граб, бук, ясен, модрина та ялина. Різноманітним є рослинний світ заповідника — на відносно невеликій площі зустрічається 917 видів вищих судинних рослин. Це викликано прикордонним положенням філії між Поліссям і Поділлям, і між зонами з вологим помірно теплим і континентальним кліматом. У лісах на схилах гір зустрічаються білки, куниці, лисиці, зайці-русаки, козулі, борсуки.