Національний природний парк “Подільські Товтри”

Парк створено згідно з Указом Президента України в 1996 році 203 з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Поділля, котрі мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення. Особливу гордість парку становлять історико-культурні комплекси регіону.
Розміщений національний парк у межах Городоцького, Кам’янець-Подільського та Чемеровецького районів Хмельницької області на площі 261 316 га (12,5 % території області), з них 1300 га надано йому в постійне користування (з часом вона буде доведена до 3015 га), а 258 - 301 га - землі інших користувачів.
За фізико-географічним районуванням територія парку належить до Західно-Подільської височинної області Західно-Української лісо-степової провінції. Територія, де розміщений парк, називається Товтровим кряжем, від якого і походить назва “Товтри”.
Товтровий кряж - це скеляста дугоподібна гряда Західного Поділля, яка тягнеться з північного заходу на південний схід. Довжина її сягає 250 км (80 км у межах національного парку), ширина - 5-6 км, а абсолютні висоти - від 400 до 436 м. Над оточуючою рівниною ця гряда піднімається на 60-65 м. Товтри являють собою бар’єрний риф міоценового моря, складений мшанковими, мембраннопоровими та черепашковими вапняками. Аналогів їм у світі немає, хоча подібні за деякими геологічними структурами скелясті гряди є у Великій Британії і США.
На схід від Товтрового кряжа в межах парку залягають дрібнозернисті сірі, бурі або жовті піски, а вище - кременисті пісковики з численними черепашками пластинчастозябрових молюсків. Пісковики перекривають літотамнієві вапняки з прошарками мергелю і піску з численними черепашками молюсків.
Поверхня Товтр загалом вільна від четвертинних відкладів, тому її нерівності різко виділяються у рельєфі скелястими і карстовими формами, які мають живописний вигляд.
У доісторичні часи Товтрова гряда не зазнала впливу материкового зледеніння, що сприяло збереженню на цій території багатої теплолюбної флори. Тому рослинність гряди характеризується великим різноманіттям видів та рослинних угруповань, серед яких переважають ліси, що становлять основу ландшафтів, є природно-функціональною цінністю фітогенофонду парку. Рослинність формують діброви, у складі яких переважають дубові, грабово-дубові, грабово-дубово-ясеневі та букові фітоценози, своєрідні угруповання степів, у тому числі ковилові, оригінальна лучна рослинність. Тут налічується 69 лісових, 24 лучні, дві болотні, 7 водних і прибережно-водних асоціацій; росте майже 1700 видів рослин, з яких близько 300 - ендемічні та субендемічні подільські види, а також реліктові та рідкісні рослини, що загалом є унікальним набором генофонду. Серед подільських та волино-подільських ендеміків волошка тернопільська, молочай волинський, а серед реліктових видів - змієголовник австрійський, берека, лунарія оживаюча тощо. До Червоної книги України занесено 60 видів рослин. Особливий інтерес становлять 86 видів судинних рослин, 26 з яких є погранично-ареальними, 39 - дез’юнктивно-ареальними, 54 - реліктовими, а 30 - ендеміками. Високий ендемізм пояснюється тим, що територія Західного Поділля, куди входять Подільські Товтри, є взагалі одним із головних центрів ендемізму в Україні.
Найунікальнішими в національному парку є екосистеми, що включають неморальний, лучно-степовий, степовий кальцеиетрофітний флорокомплекси, а також прісноводні екосистеми. Ценотичну різноманітність утворюють 4 прибережно-водні, 39 лісових, 24 степові, 16 лучних домінантних асоціацій. З типових та рідкісних рослинних угруповань, що занесені до Зеленої книги України, тут трапляються лісові - група асоціацій скельнодубових лісів кизилових, група асоціацій звичайнодубових лісів кизилових, асоціація грабово-дубового лісу плющового та маренково-плющового, асоціація грабово-дубового лісу волосистоосокового та яглицевого; степові - формації мигдалю низького, ковили волосистої, ковили найкрасивішої, ковили пірчастої, тонконогу різнобарвного, осоки низької, сеслерії Хейфлерової.
У складі фауни на території парку та суміжних районів лівобережжя Дністра є всі характерні представники цієї зони, але з особливостями, властивими Західно-Українській лісостеповій провінції. Багатство і своєрідність тваринного світу парку та його околиць зумовлені особливостями ландшафту, його мозаїчністю. Переважають лісові види, оскільки ліс - це найменш трансформований елемент місцевого ландшафту. Фауна налічує 55 видів ссавців, 140 - птахів, 10 - плазунів, 12 - земноводних та низку видів безхребетних тварин, які ще потребують детальних досліджень. З них до Червоної книги України занесено 29 видів. Слід зазначити, що наявність на території парку старих лісових масивів, відкритих крутосхилів та карстових печер сприяє поширенню тут хижих птахів та кажанів.
Багато видів на території парку підлягають охороні за Бернською конвенцією (занесені до додатків І та II конвенції). Це судинні рослини - змієголовник австрійський, рябчик гірський, сон великий, шиве- рекія подільська; комахи - бражник прозерпіна, поліксен, аполлон, мнемозина, райдужниця велика, вусач великий дубовий західний; риби - умбра і чоп великий; земноводні - тритон гребінчастий, жерлянка жовточерева, часничниця звичайна, ропуха зелена, квакша звичайна і жаба гостроморда; плазуни - черепаха болотна, мідянка, гадюка степова східна, ящірки прудка та зелена; птахи - лелека чорний, журавель сірий, скопа, сипуха, пугач, сич хатній, сови звичайна, вухата та болотна, орел-беркут, орел-карлик, канюк, яструби малий та великий, осоїд, змієїд, боривітри звичайний та степовий, соловейко східний (всього 99 видів); ссавці - ховрах європейський, тхір степовий, норка європейська, видра річкова, кіт дикий (10 видів). Частину цих видів уже занесено до Червоної книги України.
До складу парку ввійшло 15 заказників загальнодержавного значення (8 ландшафтних, 6 ботанічних та один лісовий). У 10 з них охороняються види орхідних. Серед інших рослин, що охороняються в заказниках, - сон великий та чорніючий, лілія лісова, цибуля ведмежа, бук.
Особливий інтерес становлять ще 4 ділянки парку, які визнані пам’ятками природи загальнодержавного значення: “Китайське відшарування” (схил у долині р. Тарнави - всесвітньо відомий еталонний розріз силурійських відшарувань), печера “Атлантида” (гіпсового походження, довжиною 1,8 км), Смотрицький каньйон і Товтра “Самовита”. Унікальними геологічними пам’ятками є заповідні урочища Залучанська печера, розріз скальської серії, печера в тортонських відкладах, Товтра “Першак” з печерою, печера “Малишка”, скеля-останець “Голова велетня”. Серед інших урочищ (їх усього 25) слід відмітити живописну вапнякову скелю “Голова витязя”, розріз скальської серії з останками вищих рослин верхнього силуру та гору “Теремець” з аркою, карстовим містком та печерою.
У межах парку, в його господарській зоні, діють 97 колективних сільськогосподарських, 3 державних сільськогосподарських, 3 лісогос-подарських підприємств, 4 сільські Ради, 59 господарств фермерських та 41 іншого типу, працюють 40 105 індивідуальних власників. Ця територія на сьогодні є однією з екологічно найчистіших в Україні зон сільськогосподарського виробництва.
У Кам’янець-Подільському районі функціонує одне з найбільших в Україні державних господарств з вирощування лікарських рослин. У межах національного парку виявлено чимало джерел мінеральної води типу “Нафтуся”, “Миргородська”, “Минская”.
Адміністративним центром національного природного парку “Подільські Товтри” є старовинне місто Кам’янець-Подільський, котре є національним історико-архітектурним заповідником України, до складу якого входять Михайлівська церква (VI ст.), Кам’янець-Подільська фортеця (ХІ-ХІІ ст.), Домініканський (XIV ст.) та Францисканський (XIV ст.) монастирі, Вірменські бастіон, собор, дзвіниця та торговельний будинок (XV-XVII ст.), Кафедральний костьол (XV-XVI ст.), Петроиавлівська церква (1569 p.), Турецький мінарет (1639 p.), монастир домініканок (1720-1722 pp.), Духовна семінарія (1756 p.).
Уже цей неповний перелік історично-архітектурних пам’яток свідчить про складну історичну долю міста на окраїні України.
У Хмельницькій області затверджена “Концепція розвитку туризму до 2005 року”, де національному природному парку “Подільські Товтри” відводиться особлива роль. Діють і створюються нові туристичні маршрути: піші та кінні, водні, лижні, автомобільні та велосипедні. Серед них одно- та багатоденні, пізнавальні й оздоровчі, з виїздами на конях і плаванням на човнах, риболовлею і полюванням та, звичайно, з відвідуванням мінеральних джерел і здравниць, природних та історичних пам’яток, зокрема печери “Атлантида” та печери Кармалюка в с. Маліївці, Бакотського печерного монастиря біля смт. Стара Ушиця, парків-пам’ятників Михайлівецького та Голозубинецького (пам’ятник XVI ст.), Макіївського та Маліївського, джерел лікувальної зони “Збручанська нафтуся”, залишків синагоги XVI ст. (однієї з найкращих у Європі), лісових дач тощо. До послуг туристів туристичні бази, лікувальні заклади, мотелі, готелі тощо.