Білий лелека

Білий лелека

Яке ж то українське село без лелек і лелечих гнізд? Саме ошатний вигляд птахів слугує окрасою селу так само, як і обсипаний цвітом вишневий садок, калина біля струмка чи веселі соняхи на межі. Український народ наділив його рисами справді священного птаха.

Наші знайомі лелеки на зимівлі в далекій Африці скупчуються великими зграями

Це видно хоча б з усім відомого повір'я, буцімто білий лелека приносить до хати діточок. Не випадково, що така дорогоцінна ноша була довірена саме йому.

Людина всіляко допомагає лелекам. Ось добрий господар підійняв велике колесо на верхівку дерева. Птахи охоче скористаються цим дарунком — влаштують тут своє гніздо, а потім лелечиха накладе яєць і, нарешті, виведуться малі кумедні пташенята.

Господар, спостерігаючи у хвилини відпочинку життя улюблених птахів, буде вірити, що й у його домівці пануватиме спокій і розуміння, бо, як відомо, лелеки приносять щастя.

І дорослим, і малечі стає сумно на душі, дивлячись, як крилата сім'я зробила прощальне коло над селом, вирушаючи наприкінці літа в далеку подорож аж до самої Африки.

Проте, коли весна щедро засипле луки молодою зеленою травичкою, на подвір'ї знову почується знайоме стукотіння дзьоба — це лелека-самець як завжди першим повернувся додому.