м. Камянець-Подільський
Будівля, в якій з кінця XIV ст. до 1658 р. розміщувався русько-польський, а у XVIII ст. польський магістрати, була розташована в середринковому кварталі. Нині кварталу цього немає і будівля стоїть посеред площі. На час надання місту самоврядування (1374 р.) магістрат займав вирішені в готичних формах прямокутний у плані двоповерховий з підвалами будинок під чотиригребеневим дахом (гіпотетично з зовнішньою галереєю) та розташовану на відстані 3 м від його північного фасаду шестиярусну вежу. Невдовзі будинок було об'єднано з вежею, а після пожежі 1616 р.-розширено в західному напрямку. У цей же час вежа, фасади верхнього ярусу якої були вирішені трипрогоновою аркадою, дістала високе барокове завершення з ліхтариком. Перед головним західним фасадом її було влаштовано ґанок у вигляді увінчаної маківкою вежки, на який з півночі і півдня вели сходи на повзучих арках. У XVI-XVII ст. з трьох боків будинку утворився щільно забудований середринковий квартал, його забудова прилягала впритул до південного та північного фасадів. У період турецького панування (1672-1699 pp.) споруду було значно пошкоджено. Її відбудову з реконструкцією здійснено 1754 p., ймовірно, за участю Яна де Вітте: західний фасад прикрашено новими сходами з аркадою та галереєю з балюстрадою, влаштовано високий з перехватом дах над усім будинком, вежу надбудовано ще на два яруси. Дату відбудови засвідчує латинський напис на плиті з теребовлянського червоного граніту, вмурованій на західному фасаді. Первісне місце плити невідоме, оскільки вхід з фронтоном перероблено в XIX ст., після кількох пожеж, у процесі ремонтів і пониження дахів на будинку й на вежі. Під час Другої світової війни будівля зазнала значних ушкоджень. Ремонтно-реставраційні роботи проведено 1954-1955 pp. (архітектор -Ю. Нельговський). У 1970-х роках здійснено першу чергу реставрації вежі (архітектори -А. Тюпич, Є. Пламеницька). Споруда - двоповерхова, змурована з вапняку, на багатокамерних підвалах, перекритих коробовими склепіннями. Дві південні камери підвалу виходять за межі фасаду. Зі східного й західного боків за межі підвалів йдуть у південному напрямку підземні ходи. У напрямку північ-південь будинок разом з підвалами поярусно розчленований двома поздовжніми стінами на три ряди приміщень: у підвалі їх дев'ять, у 1 -му ярусі - десять, у 2-му - вісім (не рахуючи вежі, яка сполучається з будинком). Найдавніша частина споруди в 1-му ярусі має коробові склепіння, решта перекриттів - по дерев'яних балках. В архітектурі будівлі органічно поєднуються риси готики, Ренесансу й бароко, відбиваючи етапи хронологічної еволюції споруди. Три нижні яруси вежі мають готичний характер, що яскраво прочитується в різьблених білокам'яних облямуваннях вікон. Три яруси, що лежать вище, вирішені в дусі Ренесансу з підкреслено витонченою пластикою деталей (балюстради балкона, фігурних кронштейнів та наріжних стовпчиків). Два останні яруси композиційно об'єднані за бароковою композицією. На західному фасаді, перед головним входом, їм відповідає витримана також у стилі бароко парадна галерея з балюстрадою на аркаді.
