ЛУБЕНСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ

ЛУБЕНСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ. У 70-х pp. 19 ст. в Лубенській чоловічій гімназії українським археологом та краєзнавцем Ф. І. Камінським відкрито музейну кімнату.

Федір Іванович Камінський (1845–1891) – був сином священика з Мінської губернії. Закінчив семінарію в Переяславі, фізико-математичний факультет Київського університету. Учителював у Переяславі, Хоролі, Прилуках. Викладав у Лубенській чоловічй гімназії. Був домашнім учителем К. М. Скаржинської. Останні роки життя провів на хуторі Круглику під Лубнами. Був завідувачем Скаржинської К. М. музею, якому подарував колекції власних знахідок. Провів розкопки Гінцівської стоянки палеолітичної, чим поклав початок вивченню палеоліт, пам’яток на території Східної Європи.

Досліджував археологічні пам’ятки на території Луоешцини, зокрема, кургани скіфського часу. Тут були представлені колекції з археології, нумізматики, етнографії. 187 гімназією було відіслано до Києва на III археологічний з’їзд значну кількість музейних експонатів. Згодом під музей відведено кілька кімнат. 1918 гімназичний музей націоналізовано і проголошено Державним краєзнавчим музеєм. У 20-х pp. музей об’єднався з Українським музеєм, заснованим тут археологом Г. Я. Стеллецьким. Під час Великої Вітчизняної війни лише незначну частину фондів було евакуйовано до Тюмені, інші матеріали музею загинули. На початку 1944 роботу було відновлено. 1967 музей одержав сучасне приміщення. Експозиція складається з трьох відділів. Фонди музею налічують близько 30 тисяч експонатів.

У відділі природи значна увага приділяється вирощуванню та заготівлі лікарських рослин, започаткованим на Лубеніцині ще на початку 18 ст. Експозиція відділу історії дореволюційного періоду подає матеріали про давні поселення: Гінцівську палеолітичну стоянку, мезолітичне поселення біля села В’язівок, поселення епохи енеоліту – бронзи на Лисій Горі поблизу Лубен. Експонуються землеробські знаряддя, зброя та прикраси скіфів. В музеї є унікальна срібна печатка Війська Запорізького, що збереглася як сімейна реліквія в одній з лубенських родин. Представлені козацькі речі: глиняні люльки, пістоль, порохівниця, пояси, старовинна козацька бандура, потир лубенського полковника Івана Кулябки, який 1758 відкрив у Лубнах козацьку школу. Музей має цінну колекцію культових предметів, старовинних книг (Євангеліє 17 та 18 ст.).

Значну частину експозиції займають матеріали про Мгарський монастир. Про культурні традиції Лубенщини розповідають розділи, присвячені перебуванню тут Т. Г. Шевченка, М. В. Гоголя, Г. Керн, діяльності відомих українських фольклористів О. С. Афанасьєва-Чужбинського, М. Т. Симонова (Номиса, викладав у Лубенській чоловічій гімназії), В. П. Милорадовича. Відтворені інтер’єри селянської хати та кімнати лихваря. Окремий експозиційний комплекс розповідає про О. Г. Шліхтера, уродженця міста Лубен. Значний матеріал зібрано в музеї про подвиги уродженців міста і району під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945, про бойовий шлях 94 прикордонного полку, 337 стр. дивізії, інших військ, частин, що брали участь в обороні і визволенні місга. Понад 100 імен літераторів мають зв’язки з лубенським краєм: Пилип Капельгородський, Леонід Первомайський, Павло Усенко, Олесь Дончеико, Василь Симоненко, Надія Хоменко та інші.