ГРЕБІНКА

ГРЕБІНКА (до 1901 село Тінь і станція Петрівка) – місто районного підпорядкування, на річці Оржиця, райцентр. Залізничний вузол. 13,6 тис. жителів (1990).

Городище над річкою Оржицею входило до складу Переяславського князівства і становило його східний укріплений рубіж. Напевне, засноване 988 київським князем Володимиром Святославичем. 1239 чи 1240 татаро-монголи, ідучи на Київ, розгромили городище. У 2-й половині 17 ст. було вдруге заселене і потрапило до володінь лубенського полковника Леонтія Свічки. За даними 1740 Гребінка входила до Пирятинської сотні. На початку 19 ст. місто належало П. А. Свічці, але через борги частина володінь потрапила до рук інших поміщиків, За Свічками залишилася тільки Слобода-Петрівка.

Гребінка потрапила до поміщика І. А. Горбовського. частина земель Свічок біля Гребінки перейшла до поміщика Стороженка, який з Тарасівки переселив сюди своїх селян-кріпаків. Так виник хутір Новосілки, але ця назва не прижилася. Його називали то Нечиївка, то Затінь і нарешті Тінь. 1863 Гребінка – волосний центр Пирятинського повіту, де налічувалося 83 двори, 500 жителів, три приватновласницькі крамниці, відбувалося три ярмарки на рік. 1898 маєток поміщика Горбовського орендував капіталіст Фінік. На початку 20 ст. в Гребінці було дві школи – церковнопарафіяльна та земська. Перша розміщалася в будинку біля церкви (зберігся до нашого часу на території школи № 2). Започаткувалася Гребінка у 1895, коли було збудовано залізницю Харків–Київ. Невеличке сільце Тінь, розширившись за рахунок кількох залізничних будівель, перетворилося на станцію Петрівка. У 1901 станцію і наступний пункт було названо Гребінкою – на честь українського письменника Є. П. Гребінки, який народився за 14 км звідси, на хуторі Убіжище (тепер село Мар’янівка). 1.V 1905 поблизу Гребінки відбулася перша маївка.