БОЯРКА

Місто (35.0 тис. жителів) Києво-Святошинського району, розташоване на вододілі річок Ірпінь і Сіверка.

Невисокий пагорб, на якому стоїть місцева церква і залишки старого цвинтаря, був невеликим городищем часів Київської Русі. Потім попередницею Боярки було с. Будаївка, що виникло на початку XVI ст. Під час прокладання залізниці Київ-Фастів в 1860-ті роки тут виникла залізнична станція, що одержала назву сусіднього с. Боярки (а те, в свою чергу, почало називатися Тарасівка). У чудовому лісі навколо станції розростається дачне селище, що незабаром стає популярним у киян. Тут бували композитор М. Лисенко, акторка М. Заньковецька, письменник Б. Грінченко, художник М. Пимоненко, поет С. Надсон та інші. Ш. Рабинович (Шолом-Алейхем), що часто відвідував Боярку, у своєму відомому творі “Тев’ємолочник”описав її під назвою Бойберик, а прототипом головного героя Тевеля став хазяїн заїжджого двору з сусіднього с. Забір’я. Восени 1921 р. Боярка перетворюється на поле бою з подолання паливної кризи, що склалася у Києві. Для вивезення дров, заготовлених у сусідніх лісах, вирішено було побудувати вузькоколійку від лісозаготівель до станції Боярка. Ця, загалом, рядова подія, так і канула б в історію, якби не її учасник, комсомольський ватажок М. Островський. У1930 р., прикутий до ліжка важкою недугою, він починає роботу над романом “Як гартувалася сталь“ (1934 р.), у якому дивовижно щиро і достовірно описав події тієї зими в Боярці. Радянська пропаганда спрацювала масштабно. Були зняті художні фільми за мотивами роману, поставлені балет і опера, роман включений у шкільну програму, а його головний персонаж — Павло Корчагін оголошений молодіжним героєм країни. Після кончини автора в 1936 р. відкриті літературно-меморіальні музеї М. Островського в Шепетівці і Москві. У Боярці біля будинку краєзнавчого музею встановлений пам’ятник М. Островському (1971 р.), а в школі по сусідству, де жили комсомольці, які будували вузькоколійку — пам’ятник Павці Корчагіну (1979 р ). Зберігся і чи не єдиний у країні унікальний паровоз ДО-15776 (“кукушка”), що перевозив заготовлені дрова.