Місто (71.7 тис. жителів) республіканського значення, розташоване на березі однойменної затоки Чорного моря. Заснували Феодосію (у перекладі із грецької — “богом дана”) в VI ст. до н.е. вихідці з візантійського Мілета на місці існуючого поселення. Незабаром вона перетворилася на типове грецьке місто-державу, що вела жваву торгівлю з Грецією. ВIV ст. її зруйнували гуни, потім скоряли хазари (VI ст.) і Золота Орда (XIII ст.). У 1280-і роки генуезці купили у татарського хана ділянку Феодосійської бухти і заснували тут свою колонію Кафу. Це був основний порт на торговельному шляху із Заходу на Схід і чи не найбільше місто Криму. У Феодосії зберігся напівзруйнований ансамбль споруд Генуезької фортеці з вежами Джіованні ді Скаффа (1342 р.), Костянтина (1382-1448 рр.), оборонними стінами (XIV ст.), генуезьким мостом і турецьким бастіоном (XV- XVII ст.). Пам’ять про часи генуезців в архітектурному обличчі міста зберігає цілий ряд культових споруд, серед яких церкви Сергія (XIV ст.), Георгія (1385 р.), архангелів Гаврила і Михаїла (1408 р.) та ін. У 1475 р. Кафу на три сторіччя захоплюють турки, переінакшують її назву на Кефе і перетворюють на найбільший невільничий ринок в Криму. З 1783 р. контроль над Феодосією переходить до Російської імперії, за період панування якої місто прикрасили особняки, наприклад, будинок художника Л. Лагоріо (нині краєзнавчий музей) (1860-і рр.) і ряд православних храмів: ошатна Свято-Катерининська церква (кінець XIX ст.), Казанський собор (1907 р.) та інші. Тут розкрився талант видатного і дуже плідного художника-мариніста Івана Айвазовського (1817-1900 рр.), який написав за життя понад 6000 полотен. У солідному будинку (XIX ст.), де в 1845- 1900 рр. жив і працював живописець, нині знаходиться картинна галерея, а перед її фасадом встановлений прекрасний пам’ятник І. Айвазовському (1930 р., скульптор І. Гінзбург, архітектор П. Голландський). Про перебування у Феодосії (1924-1928 рр.) О. Гріна, який створив тут більшу частину своїх творів, нагадує будинок-музей письменника, торець якого прикрашений незвичайно романтичною (подібно до творів письменника) меморіальною дошкою (1968 р., скульптор Л. Ушакова, архітектор Є. Попов).