Місто (9.6 тис. жителів) Кіровського району, розташоване на лівому березі р. Чурук-Су між відрогами північних схилів Кримських гір. У XIII ст. тут виникло місто Солхат, розділене на мусульманську (де перебувала резиденція намісника золотоординського хана) і християнську (у якій селилися вірмени і генуезці) частини. В 1395 р. місто захопило і пограбувало військо Тамерлана, а в 1440-і роки — Саїд Ахмеда. Із перенесенням столиці Кримського ханства в Бахчисарай, перейменований в Ескі-Крим (Старий Крим) Солхат почав хиріти, згодом перетворившись у богом забуте селище. Про колишню велич Старого Криму нагадує ряд культових (медресе, мечеті Бейбарса, Узбека, Куршун-Джамі та ін.) і громадських (Караван-Сарай) споруд ХІІІ-ХУ ст., більша частина яких лежить у мальовничих руїнах. Подорожуюча Кримом в 1787 р. російська імператриця Катерина II дала Старому Криму нову, разюче точну назву — Левкополь (Тихе місто). Назва, втім, не прижилася, а про візит самодержиці нагадує одна з декількох, розкиданих по Криму, Катерининських миль, якими відзначалися кожні 10 верст, подолані самодержицею та її почтом. Вона встановлена у дворику філії Коктебельського заповідника “Кіммерія М. Волошина”, що носить назву — Старокримський історико-літературний музей. У місті провів останні роки життя і похований романтичний кримський лірик О. Грін, якому присвячена експозиція персонального музею. Актуальний і етнографічний музей кримських татар, де можна не тільки ознайомитися з побутом народу, що повернувся на півострів у роки незалежності України, але й скуштувати (у сусідньому кафе) популярні в Криму блюда татарської кухні. На околицях Старого Криму, на схилах гори Гриця розташований комплекс споруд вірменського монастиря Сурб-Хач (Святий хрест), заснованого в 1338 р. і частково відреставрованого, де нині мешкає кілька ченців.