Місто (24.7 тис. жителів) і районний центр, розташоване на лівому березі Дніпра навпроти Херсону. Вважається, що в часи Київської Русі (X—XIII ст.) на місці нинішнього Цюрупинська існувало літописне місто Олешшя, яке було опорним пунктом держави в пониззі Дніпра. Після ліквідації Старої Січі в р., частина козаків перейшла в пониззя Дніпра і в 1711 р. на землях Кримського ханства заснувала Олешківську Січ, що проіснувала до 1730-х років. Інтенсивне заселення цих земель державними селянами і втікачами почалося в 1780-х роках, коли Північна Таврія і Крим були приєднані до Російської імперії. В 1802 р. Олешки одержують статус містечка, зростають і за наступні десятиліття поступово перетворюються із чисто сільськогосподарського поселення на ремісничо-торговельне. Свою нинішню назву, що незвична для слов’янського вуха, Олешки одержали в 1928 р. після смерті радянського діяча Олександра Цюрупи. Він народився тут, його ім’я присвоїли місту, а згодом встановили пам’ятник (1960 р., скульптор І. Шапко, архітектор Ю. Моїсеєв) [20]. Первісна ж назва міста (Олешки) пов’язана з розташованим у пониззі Дніпра величезним за площею масивом Олешківських пісків, що перевіваються вітром. Символічно, що саме в Цюрупинську для боротьби з рухливими пісками була створена станція залісення пісків, згодом перетворена на Степову філію Науково-дослідного інституту лісового господарства. Розташований в скромному будинку, на підтвердження успішних досліджень щільно оточеному шеренгою великих дерев, важливий для життєдіяльності регіону науковий підрозділ довгі роки очолював відомий лісівник В. Виноградов.