Місто (16.0 тис. жителів) і районний центр, розташоване на крутому лівому березі оз. Ялпуг у місці впадіння в нього р. Великий Ялпуг. По закінченні чергової російсько-турецької війни 1806- 1812 рр., коли Бессарабія була приєднана до Російської імперії, почалося інтенсивне заселення південної частини межиріччя Дністра, Дунаю і Пруту жителями центральних губерній та іноземними поселенцями. У1812 р. задунайські болгари заснували на лівому березі р. Великий Ялпуг с. Табаки, що незабаром стало центром поселень болгарської діаспори. В 1819 р., вирішивши облаштувати і залучити іноземців на вільні землі, царський уряд видав указ “Про облаштування задунайських поселенців у Бессарабії”, що звільняв переселенців від рекрутської повинності і на кілька років — від сплати податків. За цим же указом с. Табаки було перейменоване (на прохання поселенців) на Болград (похідне від болгарських слів “бол” — достаток і “град” — місто). Але Табаки так і не перетворилися на місто. За пропозицією головного піклувальника про іноземних поселенців Південного краю Росії генерала І. Інзова Болград почали будувати в 1821 р. за 4 км на південь від Табаків. Найстаріші збережені споруди офіційного центру задунайських болгарських поселень за іронією долі знаходяться на місцевому цвинтарі, розташованому осібно на південь від Болграда, — усипальниця Караманевих (1822 р.) і мавзолей генерала І. Інзова (1825 р.). Місто швидко зростало, незабаром у його центрі піднявся величний Преображенський собор (1833-1835 рр.), що нині потопає в густій зелені дерев громадського саду, збудований у стилі російського ампіру на гроші болгарської громади, а навколо нього розташовувалися особняки багатих землевласників, купців і лихварів. У 1830-і роки на околицях міста з’явилися два монументи, присвячені походу 1828 р. проти Туреччини: величний пам’ятник на місці, де проводився огляд російських військ перед переходом через Дунай (1838 р.), і пам’ятний знак на честь переходу російських військ через Дунай (1830 р.). Після поразки Росії в Кримській війні 1853-1856 рр. за мирним Паризьким договором південна частина Буджака (включаючи Болград) на два десятиліття увійшла до складу Молдавського князівства, залежного від Туреччини. В 1871 р. у південній частині міста була побудована Миколаївська церква, у радянський час віднесена до пам’яток архітектури, а в 1877 р. почалася нова російсько-турецька війна, у якій брало участь багато болградців, що принесла визволення Болгарії від турецького панування. Нинішній Болград типове військове містечко, яких багато в Україні.