П’ЯТНИЦЬКА ЦЕРКВА у Чернігові – пам’ятка давньоруської архітектури. Споруджена в кінці 12 – на початку 13 ст. на Чернігівському посаді, біля торгу. Названа на честь покровительки торгівлі Параскеви П’ятниці. До 1786 була головною спорудою п’ятницького монастиря. Перші реставраційні роботи здійснювалися 1670. У 90-х pp. 17 ст. на сході і заходіфасадах надбудовано барочні фронтони, а баня здобула багатоярусне завершення. Значними були перебудови після пожежі 1750 та в 19 ст., коли церква перетворилася на семибанний храм. У 1818–1820 за проектом архітектора А. Карташевського прибудовано ротонду-дзвіницю (1963 розібрана). У 1943–1945 проведення термінових консерваційних та протиаварійних робіт під керівництвом архітектора-реставратора П. Д. Барановського врятувало пам’ятку від остаточної загибелі. У 1962 завершено реставрацію церква за проектом архітектора П. Д. Барановського та М. В. Холостенка. Відроджена у первісному вигляді, споруда відтворює найвищий етап розвитку архітектури Київської Русі. В основі її плану – чогиристовпний хрестовокупольний храм. Конструктивна й компози-ційна особливість церкви полягає в тому, що стовпи, які несуть за допомогою підпружних арок високу баню, розставлені широко, а бічні нефи вузенькі, тому на фасаді арочне завершення має тільки центр, закомара, бічні мають чвертьциркульне покриття. Таким чином фасади завершено трилопасною кривою. Перехід від основного масиву до підбанника розвинено в складну композицію трьох ярусів ступінчастих склепінь, завдяки чому храм сприймається як дивовижний стовпбашта. Це враження посилюється пучковими пілястрами та півколонками підбанника. Фасади споруди оздобле-но всіма видами архітектурної орнаментики.
Сучасник «Слова о полку Ігоревім» – П’ятницький храм втілив високі народні ідеали, свідомість сили і духовної краси народу, його художні й естетичні погляди. 1972 церкву відкрито як музей.