ОПІШНЯ

ОПІШНЯ – смт Зіньківського району, центр селищної Ради, якій підпорядковані пункти: Васьки, Діброва, Карабазівка, Міські Млини, Яблучне. Розташоване на правому березі річки Ворскли, за 35 км від райцентру. 7060 жителів (1990).

Відоме з 12 ст. У 15 ст. згадується серед вотчин татарського мурзи Лекси. У «Книге большому чертежу» мовиться про давні укріплення Опішня. На карті Г. Л. де Боплана (середина 17 ст.) позначена як містечко. До визвольної війни українського народу під керівництвом Б. Хмельницького Опішня входила до володінь магнатів Вишневеньких. З 1648 Опішня – сотенне містечко Гадяцького, з 1649 – ІІолтавського, з 1662 – Зіньківського, з 1672 – Полтавського, з 1687 – Гадяцького полку, з 1781 – Чернігівського намісництва, з 1796 – Малоросійської, з 1802 – Полтавської губернії. Після Переяславської ради 1654 прийняли присягу 333 козаки і 315 міщан Опішні. У 2-й половині 17 – на початку 18 ст. Опішня стає значним торгово-ремісничим центром. З 17 ст. в Опішні діяли ремісничі цехи, у 30-х pp. 18 ст. – селітряні варниці. У 1737 власники селітроварень об’єдналися в Опішпяпську селітряну компанію, яка тривалий час відігравала помітну роль у постачанні сировиною вітчизняної порохової промисловості. У 1785 в Опішні налічувалося 846 дворів, 72 крамниці, 19 шинків і 8 водяних млинів. На середмну 19 ст. населення Опішні зменшилося.

За переписом 1859 Опішня – містечко власницьке Зіньківського повіту, 720 дворів, 5674 жителя. Мурована Успенська (1878), дерев’яна Преображенська (1788), Покровська (1891), Архистратиго-Михайлівська (1892) та мурована Троїцька (1900) і приписана до неї дерев’яна Кладовищенська (1869) церкви, поштова станція, училище. Відбувалося 4 ярмарки на рік, щотижня – базари. Був розвинутий гончарнии промисел. У 1882 ним займалося 216 чоловік. Наприкінці 19 ст. Зарицьким заснована Опішнянські керамічні майстерні. 1916 за проектом В. Г. Кричевського споруджено комплекс земської губернської гончарної майстерні. Основну масу населення становили козаки (1009 господарств). На початку 20 ст. в Опішні налічувалося близько 6000 жителів, діяли 7 церков, шпиталь, поштова станція. Як і раніше, щороку відбувалося 4 ярмарки, щотижня – базари. За переписом 1910 – 1562 двори, 8600 жителів. 2 млини, орної землі – 3233 дес., посівів – 2601 дес.