Селище (1.6 тис. жителів) Ялтинської міськради, розташоване на березі Чорного моря в передмісті Ялти. В XVIII ст. на місці Лівадії (назва якої з грецького перекладається як “луг”) було невелике грецьке поселення, жителі якого в 1778 р. за рішенням царського уряду були переселені в Маріупольський округ. Після приєднання Криму до Російської імперії ці землі роздали грекам Балаклавського батальйону. Незабаром підлеглі продали свої ділянки батальйонному командиру Ф. Равеліотті, який згодом (1834 р.) поступився маєтком графу Л. Потоцькому. Новий хазяїн заклав тут парк (1835 р., ботанік Геккель, садівники Делінгер і Патгер) з цінними породами субтропічних рослин і традиційними парковими спорудами, а також побудував два садибних будинки, церкву, житлові і господарські будівлі. В 1860 р. спадкоємці Потоцького продали маєток царській родині, і вже в 1862-1866 рр. під керівництвом архітектора І. Монігетті будинок польського шляхтича перебудували на Великий палац, додавши до нього новоспоруджений Малий (Шоколадний) палац. Формально єдина споруда, що дійшла до нас відтоді, є церква Вознесіння (1864 р.) з окремою дзвіницею. Під час корінної реконструкції Лівадійської літньої резиденції в 1900-і роки архітектор М. Краснов майстерно з’єднав її з побудованим за рекордні півтора роки Великим (Білим) палацом (1910-1911 рр.), і тепер лише хрест над західним фасадом підтверджує її наявність. Найбільш вдалою частиною прекрасного старого палацу вважається затишний італійський дворик з кованими “флорентійськими ліхтарями” і мармуровими диванами. Побудованому в стилі італійського ренесансу з каменю севастопольських каменоломень палацу судилося стати знаковою південнобережною спорудою минулого сторіччя. Після встановлення радянської влади в Криму в оточеному пальмами Лівадійському палаці з 1925 р. функціонує перший у СРСР селянський курорт, а з 1931 р. — кліматичний лікувальний комбінат. На початку 1945 р. тут пройшла знаменита Ялтинська конференція керівників трьох союзних держав антигітлерівської коаліції — Й. Сталіна (СРСР), Ф. Рузвельта (США) і В. Черчілля (Великобританія), на якій вирішувався післявоєнний устрій світу. Потім ще до 1975 р. Білий палац і розташовані по сусідству палац Фредерікса (1916 р., архітектор Бібер) і Почтів корпус (1911 р., архітектор М. Краснов) служили санаторієм, доки не перетворилися на Лівадійський палац-музей. Біля входу на територію 40-гектарного парку, одного із кращих на Південному березі, зберігся цікавий будинок, що конструктивно нагадує лівадійські споруди часів Л. Потоцького.