Село (850 жителів) Біловодського району, розташоване на лівому березі р. Деркул. Данилівна виникла в 1765 р. у зв’язку з заснуванням Деркульського державного кінного заводу, що почав працювати двома роками пізніше. На невеликих стовпах, що позначають в’їзд на територію заводу, збереглася стара (дореволюційна) вивіска, а неподалік від них знаходиться будинок заводського музею. Це один з найстаріших конезаводів, що зберігся в Україні. Меморіальна дошка (1983 р.) на старому будинку контори, збудованому на початку XIX ст., інформує, що Деркульський конезавод двічі (1937 і 1950 р.) відвідував легендарний командарм Червоної армії С. Будьонний. За невеликим парком знаходиться кілька величезних стаєнь, серед яких збереглися і будівлі позаминулого століття. Мабуть, найоригінальнішою спорудою Деркульського конезаводу є його архітектурна перлина — дерев’яний японський манеж, аналогів якому немає в Україні. Єдиною металевою деталлю манежу є потужна колона, на якій кріпляться складні дерев’яні конструкції, що підтримують шатровий дах. З нею пов’язана кумедна легенда, відповідно до якої при будівництві висока колона була заповнена міцною горілкою (або спиртом) і герметично закупорена для максимально тривалого збереження металу. Що тільки не намагалися зробити з колоною місцеві працівники, щоб підтвердити або спростувати легенду, навіть стріляли в колону з карабіну, але досі вона зберігає свою таємницю. Головне надбання кінного заводу — його вихованці — племінні і спортивні коні української породної групи, яких тут зараз близько півтисячі.