Село (1.6 тис. жителів) Дніпропетровського району, розташоване на крутому правому яристому березі р. Дніпро. У липні 1635 р. Річчю Посполитою на кручі над Дніпром заснована фортеця Кодак, метою якої було перешкоджати втечам селян та ізолювати заколотну Запорозьку Січ. Місце для фортеці було обрано не випадково — тут знаходився перший дніпровський поріг. Він складався із чотирьох гряд загальною довжиною близько 400 м і падінням води 2 м. Земляну Кодацьку фортецю будував французький інженер . Боплан. Вона мала гарнізон із двохсот німецьких драгунів. Через місяць недобудовану фортецю захопили і зруйнували українські козаки під керівництвом І. Сулими. До 1639 р. фортецю знову відбудували, а гарнізон збільшили втроє. На самому початку Визвольної війни українського народу в 1648 р. козаки полковника М. Нестеренка впродовж чотирьох місяців тримали в облозі кодаць- кий гарнізон, доки той не здався. З тих пір у фортеці стояв нечисленний козацький сторожовий загін і жили лоцмани, що заробляли на життя проводкою суден через пороги. В 1711 р. невдалий Прутський похід російського царя Петра І закінчився принизливим миром, згідно з яким Росія мала зрівняти із землею кілька фортець, серед яких була і Кодацька. В 1730-х роках у колишній фортеці, від якої залишилися тільки фрагменти оборонних валів і ровів, виникло невелике козацьке поселення — центр Кодацького полкового укріплення (паланки). Наприкінці XVIII ст, після ліквідації Запорозької Січі, воно було перейменовано на с. Старі Кодаки. На фрагменті оборонного валу в 1910 р. був встановлений монумент Кодацькій фортеці з не зовсім точним текстом на меморіальній плиті. Згадали про славні козацькі перемоги і на початку 1990-х років, встановивши в центрі села меморіальний камінь від вдячних нащадків.