Село (2.1 тис. жителів) Кіровоградського району, розташоване на берегах річечки Писарівка. Одним з перших поселенців у цих місцях був писар Деряба, професія якого і дала назву річечці. На початку 1770-х років тут розташовувався сторожовий пост Єлисаветинської фортеці, що остерігав її від татарських набігів. Командував постом поручик Бережинський, прізвище якого згодом трансформувалося в назву нинішнього села. В історію, насамперед радянську, Бережинка потрапила завдяки Василю Боженку (1871 — 1919 рр.), який тут народився і прожив понад 20 років. Після служби в царській армії і роботи столяром в Одесі і Києві, в 1915-1917 рр. він стає одним з керівників профспілкового руху в Києві і приєднується до більшовиків. Під час громадянської війни в Україні він виявив себе вмілим і удатним полководцем-самородком. У 1918 р. брав участь у формуванні партизанських загонів, а потім командував Таращанським полком, що входив до складу 1-ї української радянської дивізії, командиром якої був М. Щорс. За визволення Києва в 1919 р- Таращанський полк був нагороджений Червоним Прапором, а З Боженко — іменною золотою шаблею. Малозрозуміла громадянська війна звела разом М. Щорса і В. Боженка та повела їх практично одночасно з життя в історію — перший загинув в бою на Житомирщині, а другий помер від хвороби там же тижнем раніше. У Бережинцї шанують пам’ять свого найвідомішого односельця. У центрі села встановлений пам’ятник В. Боженку (1967 р., скульптор С. Мельниченко, архітектор А. Губенко). Мабуть, в 1981 р. востаннє широко відзначався ювілей від дня народження героя. Тоді пам’ятники встановили на місці, де знаходився будинок В. Боженка, і на авто- дорозі Кіровоград-Кривий Ріг, а як знак народної пам’яті — у мальовничому місці на заплаві Писарівки облаштували Василеву криницю [12]. У радянські часи В. Боженко став героєм художніх, літературних і кінематографічних творів, а на згадку про столярсько-теслярську трудову діяльність В. Боженка на початку XX ст. київській меблевій фабриці присвоїли його ім’я.
