Селище (3.8 тис. жителів) Корсунь-Шевченківського району, розташоване на скелястих берегах р. Рось. Вважається, що на місці нинішнього селища в 1036 р. князь Ярослав Мудрий побудував фортецю, яка була частиною захисної смуги на півдні Київської Русі. Перша письмова згадка про Стеблів, як про містечко Корсунського староства, датується 1616 р. В XVII—XVIII ст. Стеблів не раз опинявся у вихорі численних повстань, бунтів, каральних операцій і локальних міжусобиць. У першій половині XIX ст. тут, як і у всій окрузі, поступово починає розвиватися промисловість. У Стеблеві народився і провів молоді роки видатний український письменник Іван Левицький (1838— 1918 рр.), широко відомий під своїм літературним псевдонімом І. Нечуй-Левицький. Він був не дуже шанований в радянські часи за своє попівське походження і світогляд (народився в родині священика, закінчив духовну ака- демію, викладав у духовній семінарії), але в його творах глибоко змальовано народне селянське життя, показано по бут, звичаї, взаємовідносини різних станів і класів тогочасної України. В 1968 р. у Стеблеві відкрито літературно-меморіальний будинок-музей І. Нечуя-Левицького, біля якого встановлено пам’ятник письменникові (скульптор Г. Кальченко, архітектор А. Ігнащенко). Неподалік згодом спорудили зворушливий монумент Нимидорі — одному із кращих жіночих образів літературної спадщини письменника з повісті “Микола Джеря”. Стеблів розташований на надзвичайно мальовничих схилах глибоко врізаної в кристалічні породи (вік яких оцінюється в 1.6-2 млрд. років) долини р. Рось. На її берегах утворилася низка високих ефектних скель із рожево-червоного мігматиту. Після завершення будівництва Стеблівської ГЕС в 1952 р. (самої потужної на Росі) водосховище сховало більшу частину місцевої кам’яної величі. Деякі скелі, що нині лише на кілька метрів визирають з води, мають назви: скеля Бурлачка, скеля І. Нечуя-Левицького, скеля А. Міцкевича (на честь письменника, що бував у Стеблеві в 1824-1825 рр.), скеля Сфінкс та ін.
