Велике село (4.4 тис. жителів) Горо- дищенського району, розташоване на берегах р. Вільшанка. Перша письмова згадка про Мліїв (давніші назви — Мгліїв, Імліїв) відноситься до 1499 р. На долю села випав стандартний набір історичних перипетій, притаманний практично всім містам і селам цього району Черкащини. Але династія підприємців-учених Симиренків змогла не тільки порушити тривіальну історію Млієва, а й перетворити село чи не на столицю садівництва України. Родоначальник династії Федір Симиренко (1780-1867 рр.) народився в сусідньому Городищі в родині кріпака. Зумівши викупитися з кабали, він на початку 1840-х років став співзасновником промислової фірми “Брати Яхненки і Симиренки”, що проіснувала понад 40 років. Компаньйони побудували в 1843 р. першу в Україні парову цукроварню в с. Ташлик, цукровий і механічний заводи в районі Млієва в 1848 р. На їхньому механічному заводі вперше в Україні був побудований річковий пароплав з металевим корпусом “Українець”, спущений на води Дніпра в 1861 р. Син засновника династії Платон Симиренко (1821-1863 рр.) був одним з технічних керівників фамільного підприємства, в 1859 р. він допоміг Т. Шевченку, з яким дружив, видати “Кобзар”. Представник третього покоління мліївської династії Лев Симиренко (1855-1920 рр.) — видатний український учений-помолог і плодівник Наприкінці 1880-х років заснував у Млієві сад і найбільший в Україні плодовий розсадник, у якому зібрав понад три тисячі різних сортів, форм і видів рослин. Розробив власну систему вирощування садивного матеріалу і зробив значний внесок у розвиток помології — науки про особливості сортів плодових та ягідних рослин. Саме він вивів і назвав на честь батька широко відомий сорт яблуні Ренет П. Симиренка. Після Жовтневої революції Л. Симиренко призначається директором і науковим керівником створеного їм розсадника. Тоді він працював над завершенням своєї фундаментальної праці “Помолориторії станції відкритий будинок-музей Л. Симиренка, а в 1958 р. їй присвоєне ім’я відомого вченого. Нині це Мліївський інститут садівництва, перед головним гія” але бандитська куля обірвала життя вченого-садівника. Його син Володимир Симиренко (1891-1943 рр.) після смерті батька в 1921 р. заснував і до 1930 р. очолював Мліївську дослідну станцію садівництва, а з 1932 р. був професором Уманського сільськогосподарського інституту. В 1952 р. на території станції відкритий будинок-музей Л. Симиренка, а в 1958 р. їй присвоєне ім’я відомого вченого. Нині це Мліївський інститут садівництва, перед головним корпусом якого в 1984 р. установлений ефектний і життєстверджуючий пам’ятник Льву Симиренку .
