Промінь

Село Промінь (Пілганів) розміщене в південній частині району. Його площа – 15 квадратних кілометрів, у ньому проживають 632 жителі.

Точних історичних джерел про походження назви села немає. Але перекази свідчать, що воно існувало за часів навали монголо-татар на Київську Русь (XIII століття), а колишня назва села походить від імені татарського хана Пулгана, котрий обрав місцем розміщення свого намету територію, де нині знаходиться центр села. Інший переказ свідчить, що назва походить не від імені хана Пулгана, а від розташування полку хана. Це потім стало назвою села Пулханів, Пулганів, Пілганів.

Назва села не змінювалася аж до 1964 року, коли село перейменували, дали йому назву "Промінь". Та скільки літ злинуло, а селяни й досі звуть село по- старому, а себе – пілгановцями.

До сільської ради також належать села Вербаїв, Коршовець, Лучиці та Мстишин.

Багато лиха принесла жителям Пілганова Перша світова війна. Чоловіків мобілізували в армію. В 1915 році сюди вступили австрійські війська. Почалися реквізиції для потреб армії. Окупанти забирали хліб, худобу. Поля облогували, заросли бур’янами. Весь тягар господарювання ліг на плечі жінок. У 1916 році Пілганів було звільнено військами російської армії. Проте, за ризьким мирним договором 1921 року, село ввійшло до складу буржуазної Польщі. Селянам довелося терпіти не тільки тяжкий соціально-економічний і національний гніт, а й політичне безправ’я.

Великі володіння в селі були в панів. Заремський-старший був впливовою особою в польському сеймі, де виступав проти окатоличення волинського населення. Весь час боровся за православ’я, підтверджуючи свої виступи значними пожертвуваннями на церкви, зокрема на церкву в Промені. Могила Заремського знаходиться на території церкви.

10 липня 1927 року в селі Пілганів була створена філія товариства "Луцька повітова просвіта" Полонківської гміни. Головою товариства був Федось Киричук.

В 1936 році в селі, за кошти сільської громади, була збудована початкова школа, деякі будівельні матеріали – виділені паном Проце, маєток якого був у селі Голишів. Викладання в школі велося польською і українською мовами.

У вересні 1939 року західноукраїнські землі були приєднані до УРСР. Мирне життя селян перервав напад фашистської Німеччини. Вже в червні 1941 року фашисти окупували село. Вони грабували населення, вивозили в Німеччину худобу, хліб.

Молодь не хотіла миритися з "новими порядками" окупантів, а також з політикою Сталіна, ставши на імені шлях боротьби за вільну Україну.

Так, на території села діяв загін ОУН-УПА, під командуванням Клима Савура. Жителі згадують загін Дмитра Римарчука (псевдо – "Неситий", а по-вуличному – "Сметана").

Другого лютого 1944 року село Пілганів було визволено від гітлерівських загарбників. Багато односельчан залишилися на дорогах війни. В 51 сім’ю прийшли похоронки, 51 чоловік загинув чи пропав безвісти.

За діяльність в ОУН-УПА 17 сімей були вивезені до Сибіру. Після реабілітації, в часи "хрущовської відлиги", деякі родини повернулися на рідну землю: Чачоруки, Захарчуки, Пуляки, а також Федір Дячук та Любов Дармовіс.

В 1946–1948 роках на західних землях України проводилася масова колективізація. 31 серпня 1948 року в селі Пілганів було організоване колективне господарство. На 22 вересня 1949 року в нього вступило 159 одноосібників. Колгосп був одним із відсталих по хлібозаготівлі.

В шістдесятих роках він був перейменований у колгосп імені Суворова і укрупнений. До його складу ввійшли села Промінь, Коршовець, Мстишин, Вербаїв, Лучиці. Він стає одним із передових господарств.

Проте село було визнано неперспективним. 1977 року закривається навіть початкова школа, яку відновили тільки в 1988 році.

В 1993 році початкова школа була реорганізована в дев’ятирічну, де навчається майже 100 учнів.

В 1992 році колгосп імені Суворова було реорганізовано в акціонерно-пайове об’єднання селян "Промінь”, нині – сільськогосподарське приватне підприємство "Промінь". Частина земель знаходиться в приватному підприємстві "Вікторія".

21 листопада 1994 року – відкрито пам’ятний знак борцям полеглим у боях за волю України. З 1995 року село почало газифіковуватися.