Одеради
Село Городок, яке входить до цієї сільської ради, знаходиться на східному схилі мальовничого горба.
В 1919 році воно розміщувалося на західному схилі, але внаслідок пожару вигоріло. Поселення має багато місць, які зберегли давні назви: це – яр Кругляк,
Глинисько, долина Маринисько, яка, за давньою легендою, отримала цю назву ще з часів нападу татарської орди.
У цьому селі, на хуторі Юзефін, 140 років тому народився славетний борець Петро Янковський. У 23 роки його забрали солдатом лейб-гвардії Уланського полку у Варшаві, де став унтер-офіцером. А потім, працюючи у Варшавському цирку Чинізеллі, став борцем і здобув світову славу.
Сучасна історична назва центрального села – Одеради. Місцева діалектична – Одєрадь, Водєраді. Є й таке пояснення назви села: тут Богдан Хмельницький скликав раду свого козацтва. Звідси й походить назва Ось-де-ради (Одеради).
За іншою версією, назва поселення походить від Петро Янковський. того, що в давні часи село звідусіль було оточене водою (води-раді). Старожили розповідають, що в дуже давні часи на території Одерад був виноробний завод. Південна частина села, де був розташований панський маєток, носить назву Двір, там росте старовинний парк.
Легенда розповідає, що цією місцевістю проходили війська Богдана Хмельницького в період Визвольної війни 1648–1654 років, і пройшли вони через сім ярків, на яких пізніше було побудовано село з історичною назвою Сєйм-яркі (сім ярків). Зараз село зветься Сьомаки.
У XVI столітті Одеради належали до луцької єпископії. В наступні століття село також належало великим земельним власникам. У 1840–1848 роках тут мав будинок з парком на прибережному городищі польський письменник Юзеф Ігнацій Крашевський. Село належало дворянській родині Грохольських. В 1897 році тут було 38 селянських дворів і 261 житель, водяний млин і два вітряки, православна церква. На 1914 рік 3. С. Крутю належало 237 десятин землі, родині Люблянів – 365. Вони відправляли зерно на зовнішній ринок.
Перед початком Другої світової війни, пан Люблян продав частину маєтку селянській родині Вознюків, яка заробила кошти на заробітках в Америці.
До 1940 року біля села була німецька колонія Адамівка, в якій було 82 двори. Мешканців колонії в 1940 році було виселено до Німеччини відповідно до договору між Німеччиною і СРСР.
Під час Другої світової війни більше 100 чоловік із Одерад брали участь у боях проти фашистських загарбників, 41 з них відзначений орденами і медалями, 34 – загинули на фронтах.
На території сільської ради протікає річка Чорногузка. В селі Городок проводилися археологічні розкопки, під час яких знайдені залишки старовинних споруд, речі побуту, знаряддя праці і зброя. У Сьомаках і Городку збереглися історичні пам’ятки – старовинні церкви. Одеради в 2000 році розпочали будівництво храму.
На території сільської ради, яка займає 3 667,4 гектара, проживає 1 031 житель. У селі Одеради у 1985 році збудували загальноосвітню школу, в якій навчається 150 учнів. Є тут торговельні та культурно-освітні заклади.
В 1966 році головою сільської ради був Афанасій Прокопович Дмитрук. А потім на цій посаді працювали Михайло Юрійович Войтюк, Петро Мусійович Плічук і Павло Якович Тихолаз. З 1991 року головою сільської ради був Валерій Васильович Тарасюк. У 1998 році сільська громада обрала головою Євгенія Прокоповича Киричука.
У 1948 році селяни Одерад об’єдналися в колгосп, який носив ім’я Лесі Українки. З 1959 по 1968 рік головою колективного господарства був Володимир Кирилович Шкоропад, якого на цій посаді замінив Юхим Михайлович Казнадзей. З 1974 по 1990 рік головою колгоспу імені Лесі Українки працював Віталій Іринейович Середа.
Під час реформування сільськогосподарської галузі, розпаювання землі на його основі створено сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг", директором якого є Валерій Васильович Тарасюк, а також два приватні підприємства.
Кам’янець-Подільський - найбільше у світі місто-фортеця, яке розміщене на півострові
Кам’янець-Подільський - найбільше у світі місто-фортеця, яке розміщене на півострові
Затоплена церква у Ржищеві - оповита легендами
Складно повірити, але колись на тому самому місці, де нині розлилося водосховище, розташовувалося мальовниче українське село Гусинці.
Арбузинський каньйон одне з найкрасивіших місць України
Арбузинський каньйон Арбузинський каньйон – це молодший брат Актовського каньйону. Названий так, бо крізь валуни вперто пробиває собі дорогу річка...