Перемишлянський район. Археологічні дослідження свідчать про існування в Уневі монастиря ще з кінця XIII ст. Перша письмова згадка про нього міститься в джерелах від 1395 р. В 1549 р. шляхтич Олександр Ванько Лагждовський почав будівництво оборонної кам'яної церкви на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Храм заклав поруч з цілющий джерелом. Зберігся надгробок Ванькові Лагодовському. Конструкція храму-фортеці давала змогу оперативно готувати споруду до оборони. Цьому слугували й бійниці у фризі під самим куполом. Згодом до південного фасаду притвору була прибудована двоярусна вежа-дзвіниця. Наприкінці XVI ст. звели 4 кутові вежі. П'ята – зі східної сторони над в'їзною південною брамою. Зовні мури оточував глибокий рів з водою і високий вал. З боку двору до мурів прилягали келії. Розквіт монастиря пов'язаний зі шляхетським родом Шептицьких: Після поділу Речі Посполитої Унів опинився в складі Австрійської імперії. Монастир закрили. А відродився він завдяки митрополитов Галицькому Михайлу Левицькому (1774–1858), який став перший кардиналом українського походження. Тоді ж монастир набув слави найбільшого паломницького центру Європи.