Селище (2.6 тис. жителів) Красилівського району, розташоване на лівому березі р. Ікопоть. Перша згадка про село, що до другої половини XVIII ст. називалося Голодьки, відноситься до кінця XIV ст. У різні часи ним володіли представники знатних родів Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків і Потоцьких. У 1770 р. новий орендар Голодьків, родич Сангушків, перейменував село на Антоніни за ім’ям своєї дружини. Після третього поділу Польщі і приєднання цих земель до Російської імперії Антоніни з 1797 р. входять до складу Волинської губернії. В 1812 р. князь Сангушко побудував комплекс садибних споруд, прикрасою якого був чудовий палац. До середини XIX ст. маєток переходить у володіння графів Потоцьких, що перетворили його на великий центр сільськогосподарського виробництва із цукровим заводом, лісопилкою, винокурнею, броварнею і кінним заводом. Напередодні Першої світової війни містечко Антоніни було волосним центром Ізяславського повіту Волинської губернії, а головною його визначною пам’яткою — красивий, архітектурно витончений величезний багатоповерховий палац Сангушків-Потоцьких. Світові і громадянська війни не залишили від нього навіть фундаменту. Зберігся тільки ста рий парк, що підковою оточує велику (не менше стандартного футбольного поля) палацову галявину. Від колишньої величі XVII до наших днів дійшли побудовані на початку XIX ст. двоповерховий флігель (що своїми архітектурними якостями переважає окремі палаци поміщицької України), кінний манеж (нині переобладнаний на спортзал). У другій половині XIX ст. була споруджена металева огорожа маєтку із трьома в’їзними воротами і фамільними гербами на них. Найефектніші — головні ворота, перед якими зараз розташована велика площа для екскурсійних автобусів, а за ними солідна, але не позбавлена шарму, сторожка. По сусідству з огорожею маєтку розташований стильний особнячок — архітектурний релікт часів, коли Антоніни були волосним центром, — у якому розмістилася нинішня селищна адміністрація.