ЧОРНОКОЗИНЦІ

(XIV ст.)
Кам'янець-Подільський район, над Збручем. З XV по XVI ст. Чорнокозинці були літньою резиденцією кам’янецьких католицьких єпископів. Поселення часто потерпало від ворожих набігів, тому тут, на високому лівому березі Збруча, у другій половині XIV ст. будується оборонний замок, руїни якого збереглися До наших днів. 1588р. польський король Стефан Баторій надав Чорнокозинцям Магдебурзьке право. З 1674 по 1699 pp. Чорнокозинці потрапили, разом з усім краєм, в турецьке ярмо. Замок був зруйнований, але пізніше відбудований на кошти єпископської кам’янецькой кафедри. Від Єлисейської резиденції збереглася Лише брама (XVIII ст.), яку один з місцевих жителів завбачливо використовує за призначенням дотепер. Під час Першої світової війни тут велися кровопролитні бої – на згадку про них на замковій території збереглися шанці того часу. Замок у Чорнокозинцях зробив непогану літературну “кар'єру”. Легенду про його господаря, князя Коріатовича і його сестру, на яких напали татари, записав 1831р. Володимир Даль. Польський прозаїк XIX ст. Хадзкевич видав збірку розповідей під назвою “Чорнокозинський замок” (1842), щоправда події, описані у ній (про невдале сватання місцевого поміщика Кшиштофа Зборовського до сестри волоського господаря Богдана Лопуснано і подальшу помсту Зборовського) ніколи не відбувалися – це чудова вигадка. Ще одна пам'ятка архітектури в Чорнокозинцях – руїни костелу св. Йосипа (1608).