БІЛОРІЧИЦЯ

БІЛОРІЧИЦЯ (у 18 ст. хут. Кривеньки; до 1945 - Вейсбахівка) - село Прилуцького р-ну, центр сільради, якій підпорядковані села Бажанівка, Боротьба і Володимирівка. Розташ. за 35 км від райцентру і за 15 км від залізн. ст. Галка. 510 двори, 1120 ж. (2000). Вперше згадується 1727. Входила до Монастирищенської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782-96), до Пирятинського пов. (1797-1802), до Прилуцького пов. ( 1802- 1923), до Турівського (1923-25) і Малодівицького (1925-30) р-нів Прилуцького округу, до Малодівицького (1932-62) і Прилуцького (з 1962) р-нів Чернігів, обл. 1727 генер. граф Вейсбах купив у галицького козака Тимофія Кривенка ділянку землі біля оз. Мокреця за 32 коп. До неї Вейсбах 1734 приєднав другу ділянку, яку виміняв у Павла Раковина за два «дворища» в с. Галиці, куплені у того ж Кривенка, і заснував тут хут., названий Кривеньками (Кривеньківський). Після смерті бездітного Вейсбаха хут. залишився в його вдови, яка, вмираючи, 1736 відписала Кривеньки майору Ізмайлівського полку Осипу Гампфу. Останній скупив навколишні землі і почав садити в Кривеньках слободу. 1740 - 7 дворів (7 хат) селян. Близько 1750 нас. слободи настільки збільшилося, що слобожани стали просити Гампфа побудувати ц-ву. В 1764-32 двори, 757ж. (духівництво - 14, посполиті - 725, дворові 18). Після смертіО.Гампфа (1760) Кривеньки дісталися його сину капітану Івану Гампфу, 1768 володіла його удова Ганна з дочкою Марією. У 1780 - 53 двори (82 хати) і 84 бдв. хати селян (козаків не було); діяла дерев. Миколаївська ц-ва, споруджена Іваном Гампфом. Коли нас. пункт здобув назву Вейсбахівка - невідомо; у 1750-х pp. він ще звався х. Кривеньківський, 1764 - с. Кривенки, а в описі Чернігівського намісництва 1785 - вже с. Вейсбахівка. Назва походить від прізвища генер. Вейсбаха. Синам Осипа Гампфа підпоручику Густаву та капітану Івану дістались численні маєтки Вейсбаха, і вони вирішили на його честь назвати одне з заснованих ним сіл. Так між 1750 та 1768 pp. Кривеньки стали Вейсбахівкою. 1783 село належало дружині бригадира Ланге, який, мабуть, одружився на Марії Гампф. 1797 в селі наліч. 606 душ чол. статі податкового населення. Від Ланге село перейшло до прапорщика Лейбгв. Михайла Корбе, який 1798 збудував нову дерев, ц-ву замість старої; при ній діяла церковнопарафіяльна школа. Поміщиком села в 19 ст. був ген,- майор І. М. Корбе (1800-68), якого в січні 1844 відвідали Т. Г. Шевченко, В. Закревський та Я. де Бальмен. 1859 в Б. наліч. 257 дворів, 1395 ж., збиралися 2 ярмарки, діяв 1 завод. Згідно з реформою 1861 в Б. створено Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян,якому підпорядковано 1 сільс. громаду (662 ревіз. душі). 1862І.М. Корбе поновив дерев, ц-ву. 1873 поміщик Рахманов одружився на дочці декабриста С. Г. Волконського, онуці героя Вітчизн. війни 1812, генер. М. М. Раєвського - О. С. Волконській-Кочубей, і землі Б. перейшли до подружжя. У 80-х pp. 19 ст. Рахманови побудували всі житл. і госп. будівлі своєї економії. У маєтку Рахманових-Волконських жили укр. архітектор Б. Ю. Ягн ( 1848- 1 922) і художникВ.М. Соколов (1841-1921); тут вони й поховані. За проектом Ягна споруджені флігель (1878) і палац (1886) в стилі укр. модерну; розписував їх художник Соколов. На терит. Б. існувало два парки (19 ст.), З фруктові сади з теплицею (2-а пол. 19 ст), озеро Мокрець (пізніше перейменоване в Криве), ставки Ревня (з двома штучно насипаними островами) та Млаки. Б. входила до Гнилицької волості 3-го стану, значилася містечком. У 1886 - 326 дворів селян-власників, 5 дворів міщан та ін., 328 хат, 1767 ж.; діяли: дерев, ц-ва, земське початкове однокласне училище (засн. 1861, у віданні земства з 1881), церковнопарафіяльна школа, шинок, 2 крамниці, 2 ярмарки на рік (9 травня та 16 листопада), кузня, 22 вітряки, 4 олійниці, цегельний з-д. 1889 відремонтовано дерев, ц-ву (розібрана 1962); церковним хором при ній керував дяк І. М. Тарнопольський. Наприкінці19—на поч. 20 ст. ярмарки в Б. відбувалися9травня та 26 вересня. 1910 - 372 госп., з них (козаків - 7, селян - 355, євреїв - 3, ін. непривілейованих - 3, привілейованих - 4, наліч. 2692 ж., ут.ч. 4 тесляри, 7 кравців, 4шевці, 6 столярів, 3 ковалі, 121 ткач, 29 поденників, 16 займалися інтелігентними та 188 - ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле нас. займалося землеробством. 4545 дес. придатної землі. Працювали паровий млин з олійницею та парова просорушка. В земському початковому училищі навчалося 121 хлопч. і 37 дівчат (1912). У 1923-30 Вейсбахівка - центр сільради. 1925 - 519 дворів, 2667 ж.; 1930 - 538 дворів, 2650 ж. 1945, після В. В. війни село отримало нову назву - Білорічиця. 1949 в селі функціонували два колективні господарства: радгосп «Білорічицький» та колгосп «Політвідділ», в якому було 2616 га землі (1873,8 га орної), 416 дворів, 1535 ж. (662 чол. працездатних), 8 рільничих бригад, 40 ланок, 2 тваринницькі ферми, наліч. в.р.х. - 265, свиней - 292, овець - 33, коней - 52, птиці - 402, бджіл - 27 сімей, 2 автомашини; працювали: 2 вітряки, 1 мех, млин, цегельний з-д, кузня, теслярська майстерня. 1970 в колгоспі «Політвідділ» наліч. 15 автомашин, 17 тракторів, 6 комбайнів, а також в.р.х. - 1088, свиней - 1200, овець -451; у радгоспі «Білорічицький» наліч. в.р.х. - 1073, свиней - 1000. 1977 колгоспи «Політвідділ» (Білорічиця) та «Маяк» (Боротьба) приєднані до радгоспу «Білорічицький». 1990 в радгоспі «Білорічицький» наліч. 50 автомашин, 55 тракторів, 18 комбайнів, а також в.р.х. - 3630, свиней - 2001, коней - 90.1971 - 612 дворів, 1970 ж. У 1996 в Б. містилася центр.садиба ВАТ племзавод «Білорічицький» з відділеннями в нас. пунктах Бажанівка, Боротьба, Володимировка , ВАТ племзавод «Мир» та радгосп «Білорічицький». Племзавод «Мир» мав землі 5865,6 га (4740 га орної), 22 автомашини, 23 трактори, 7 комбайнів, а також в.р.х. - 1552, свиней - 717, коней - 32. Радгосп «Білорічицький» мав 26 автомашин, 27 тракторів, 8 комбайнів, а також в.р.х. - 1104, свиней - 1133, коней- 39. 1996 село мало: відділення зв'язку,5крамниць, серед, шк. з спортзалом(160 учнів, 28 педпрацівників), лікарню, аптеку, ясла-садок на 49 місць, Будинок культури на 400 місць, діючу Миколаївську ц-ву; село радіофіковане з 1950, електрифіковане - 1953, має водопровід (1970), АТС (1970), телебачення (1965). Серед пам'яток села: меморіал на честь воїнів-односельців, які полягли (236 чол.) на фронтах В. В. війни, могила ланкової Героя Соц. Праці М. Г. Стаблецької. Б. з'єднана дорогами місц. значення з тверд, покриттям 1967 з смт А/. Дівицею (12 км) та з с. Боротьбою (6 км).