ПЕРЕВОЛОЧНА

ПЕРЕВОЛОЧНА (Межиріччя) - село Прилуцького р-ну, центр сільради. Розташ. нар. Удаї, за 22 км від райцентру і залізнич. ст. Прилуки. 428 дворів, 750 ж. (2000). Вперше згадується в Іпатїївському літописі 1092 як «град» (місто). Зруйнована під час татаро-монгольської навали 1239. Відродилася на початку17ст. під назвою «Межиріччя або Переволочна». 1649 та 1654 згадується як містечко - центр Переволочнянської сотні. 1672 ця сотня вже не існувала, м-ко входило до Полкової сотні. У 1757-81 знову сотенне м-ко Прилуцького полку. Входала до Прилуцького пов. (1782-1923), до Прилуцького р-ну Прилуцького округу (1923-30) і Чернігів, обл. (з 1932). Назва вказує, що тут, у давнину, коли ще Удай був судоходним, існував «волок для суден» - «переволока». Біля П. р. Удай утворює характерну «луку» довжиною7в.; при цьому краї «луки» в центрі села зближаються настільки близько, що пн. частина П. розташ. в середині цієї «луки», міститься ніби на острові, з'єднаному вузькою перемичкою твердої землі близько 200 м шириною. Тут і перетягували (переволочували) судна, скорочуючи водний шлях. Пізніше П. називали ще Межиріччям, бо вона була ніби затиснута берегами Удаю. До 1648 П. належала князям Вишневецьким. 1666 П. названа м-ком, в якому наліч. 76 госп. селян. 1714 гетьман І. Скоропадський віддав полковому сотнику Івану Марковичу «4-х рибалок і 8 чол. тяглих людей для помочі його переволочанському двору», а 1718 «людей пана сотника» було вже 45 госп. Всі інші селяни «прислухалися» до переволочнянської ратуші. 1732 гетьман Д. Апостол віддав П. на ранг генер. судді Мих. Забілі. 1737 - 124 госп. селян, 86 госп. козаків (20 виборних, 66 підпомічників) та 19 козачих підсусідків. Після смерті Забіли П. продовжувала залишатися ранговою маєтністю генер. суддів. У др. пол. 18 ст. в П. з'являються підсусідки різних власників; у відомості 1753 їх показано 23 двори і 10 бдв. хат. 1780 - 67 дворів (93 хати) і 11 бдв. хат селян, 25 дворів (38 хат) і 15 бдв. хат підсусідків, 39 дворів (79 хат) і 8 бдв. хат козаків. Дерев. Преображенська ц-ва, споруджена 1768 (перша ц-ва збудована до 1666), поновлена 1819 та 1837. У 1783-85 pp. у П. - 67 дворів (104 хати) рангових селян, 25 дворів (51 хата) селян різних власників, 10 дворів (36 хат) козаків виборних, 29 дворів (53 хати) козаків підпомічників, 12 госп. різночинців, 16 поставів водяних млинів, базар щопонеділка, ярмарок 6 серпня. 1795 б.т.С.С. Лукомському (кол. переволочнянському сотнику) належали 25 душ чол. статі селян. 1797 наліч. 703 душ чол. статі податкового населення. У тому ж році імператор Павло І віддав колез. ради. Італинському, який служив при імператорській місії в Неаполі, 273 душі переволочнянських селян. У 19 ст. поміщиками П. були Милорадовичі. Початок поклав підпоручик Радіон Миколайович, який купив кріпаків і оселився в П.; 1844 йому належали 193 душі селян. Милорадовичі мали тут маєток (на Прусах), розкішний парк з липовою алеєю, ставками, гарний будинок з великою бібліотекою (не збереглася). Є твердження, що в П. був також маєток родичів Є. А. Арсеньєвої - бабусі М. Ю. Лєрмонтова і що поет побував тут двічі - 1817 та 1837. Але вірогідних джерел, які підтверджують це, поки що не знайдено. 1859 - 201 двір, 1160 ж., нова дерев. ц-ва (1854). 1860 діяло сільс. училище Міністерства державного майна, в якому навчалося 56 учнів. У1861 — 66 у П. містилися два Волосні правління - тимчасовозобов'язаних селян і відомства Палати державного майна. Післяреорганізації волостей П. 1867 стала центром нової Переволочнянської вол. 2-го стану. 1886 - 164 двори селян-власників, які входили до двох сільс. громад (Милорадовичівська і Латинівська), 4 двори селян державних, 132 двори козаків,6дворів міщан та ін., 333 хати, 1661 ж.; діяли: дерев. ц-ва, земське початкове однокласне училище (1880), поштова станція, заїжджий двір, 4 шинки,2крамниці, 2 кузні, 11 вітряків, базар щовівторка, 3 ярмарки. 1900 засн. лікарський пункт. 1910 (разом з х. Лисенка) - 352 госп., з них козаків - 152, селян - 165, євреїв - 13, ін. непривілейованих - 4, привілейованих - 18, наліч. 2106 ж., у т.ч.18теслярів, 20 кравців, 8 шевців, 1 столяр,4ковалі, 1 слюсар, 42 ткачі, 10 рибалок,16візників, 103 поденники, 22 займалися інтелігентними та 196 - ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле нас. займалося землеробством. 2307 дес. придатної землі. Діяли: дерев. Преображенська ц-ва , земське початкове однокласне училище, в якому навчалося 62 хлопч. і 35 дівчат, земське чотирикласне училище (1913), жіноча однокласнацерковнопарафіяльна школа, лікарня на 10 ліжок, аптека, пожежна команда, поштове відділення (1916). Землевласниками були поміщики: М. Р. Милорадович, О. Є. Безсонова, Т. М. Конах, С. Ф. Шкуратова,С.Карпинська, В. Латинов, Є. О. Ілляшевич, М. М. Вахрамеев та ін. У 1923-30 pp. П. - центр сільради. 1925 - 475 дворів,2295ж. (разом з х. Лисенка); 1930 - 478 дворів, 2144 ж. 1927 в П. для освітлення адміністр. та культурних установ першими в окрузі стали використовувати млини, де встановлювали динамомашини, які виробляли електроенергію. 1928 на новому виселку організована с.-г. артіль «Червоний партизан». 1936 в П. створений УкраїнськийфіліалВсесоюзногоінституту тютюну і махорки. 1944 - 520 дворів, 1449 ж. Колгоспи «Червоний партизан» та ім. Калініна мали 2 кузні, 2 теслярські майстерні, 2 вітряки. 1950 в П. існувало 3 колгоспи: «Червоний партизан» - 156 дворів (183 чол. працездатних), 1253,6 га землі (317 га орної), коней - 34, в.р.х. - 109 голів, свиней- 116; колгосп ім. Калініна - 111 дворів (167 чол. працездатних), 1130 га землі (638,9 га орної), коней - 43, в.р.х. - 108 голів, свиней - 93; колгосп ім. Комінтерна - 237 дворів (341 чол. працездатних), 1517,8 га землі (862,3 га орної), коней - 84, в.р.х. - 186 голів, свиней- 120. У тому ж році всі 3 колгоспи об'єднані в одинім. Калініна, післячого стало: 504 двори (691 чол. працездатних), 3910,4 га землі (2212,2 га орної), коней - 161, в.р.х. - 403 голови. 1961 в серед. школі навчалося 268 учнів (28 працівників). 1970 в колгоспі наліч. 9 автомашин, 23 трактори, 5 комбайнів, а також в.р.х. - 1006 голів, свиней 1002, овець - 461. 1971 - 520 дворів, 1254 ж. 1975 колгоспи П. і Охіньок об'єднані в один -ім. Шевченка (Охіньки). 1.04.1987 на базі кол. П. колгоспу та підсобного господарства технікуму гідромеліорації створено господарство Прилуцького технікуму-радгоспу, в якому 1990 налічувалося ЗО автомашин, ЗО тракторів, 6 комбайнів, а також в.р.х. - 1703, свиней - 1049, коней- 36, овець - 652, птиці - 638. У 1996 в П. містилосянавчально-виробничегосподарство Прилуцького технікуму-радгоспу, яке мало землі 3428,4 га (1723,1 га орної), млин, олійницю, крупорушку, пекарню, наліч. 32 автомашини, 24 трактори, 6 комбайнів, а також в.р.х. - 1192, свиней - 373, коней - 25. У селі - відділення зв'язку, АТС (1973), філіал відділення Ощадбанку, середня школа (74 учні, 19 педпрацівників; 1994) з їдальнею, дільнична лікарня, аптека, ветлікарня, Будинок культури на 280 місць (1924), кіноустановка, 2 б-ки (14 тис. од. зб.), 4 магазини. Ведеться будівництво нової школи. Діє дерев. Преображенська ц-ва. З 1.12.1997 в П. міститься підсобне господарство Прилуцького агротехнічного технікуму (на Прусах) і с.-г. підприємство «Переволочнянське». З 1999 проводиться приватизація земель і майна колективних господарств. Уродженцями села є: енерал-майор М. Ю. Вареха, проф. медицини О. Ф. Звіряка (1751- 1829), письменник К. П. Зленко. 1957 встановлено надгробок на братській могилі воїнам, що загинули 1943 в боях за визволення села від гітлерівців. Споруджено меморіальний комлекс на честь воїнів-односельців, загиблих (223 чол.) на фронтах В. В. війни. Поблизу села виявлено поселення 1 тис. до н.е., кургани2-1 тис. до н.е. П. сполучена дорогою з твердим покриттям з автотрасою Київ-Суми (1 км).