СОКИРИНЦІ

СОКИРИНЦІ - село Срібнянського р-ну, центр сільради. Розташ. у верхів'ї р. Утки (лівої прит. р. Удаю), за 12 км від райцентру. 590 дворів, 1589 ж. (1996). За легендою назва села пішла від першого поселенця Івана Сокирки, який 1092 заснував над річкою Уткою хутір. Вперше згадується О. Пшездецьким у описі володінь Яреми Вишневецького у 40-х pp.17ст. Входили до Срібнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782-1923), до Срібнянського р-ну Прилуцького округу (1923-ЗО). 1666 -32госп. селян (козаки не показані). Вільне військове село до 1716, коли гетьман І. Скоропадський надав його прилуц. полковнику Гнату Галагану (в селі наліч. близько 150 дворів селян). Останній вибрав С. для своєї резиденції. Тут він побудував дерев. ц-ву, в якій 1777 був похований його син Григорій. Пізніше, на кошти Катерини Василівни Галаган (дружини Павла Григоровича) 1858 була збудована мурована домова Петропавлівська ц-ва, приписана до Варваринської мурованої ц-ви, спорудженої 1803 на кошти Григорія Івановича Галагана. Крім названих, діяла ще дерев. Вознесенська ц-ва, побудована1781на кошти надв. ради. Івана Григоровича Галагана (перша ц-ва в С. збудована до 1666). 1737- 147 госп. селян,61госп. козаків (16 виборних, 45 підпомічників) і 1 госп. козачих підсусідків. 1740 в С. було 100 дворів (104 хати) селян (у числі власницьких служителів названі: війт, комісар, тесля, стельмах, бондар, лісник, шкляр та ін.), 48 дворів (50 хат) козаків; діяли: дерев. ц-ва, школа, шпиталь і шинок власницький. За полковником Г. Г. Ґалаґаном у С. 1764 значилося 704 душі чол. статі селян. 1780 - 166 дворів (238 хат) селян, 3 двори (5 хат) підсусідків, 79 дворів (131 хата) козаків. 1797 наліч. 1289 душ чол. статі податкового населення. Поміщиками С. були: наприкінці 18 ст. - майор Григ. Ів. Галаган, у 19 ст. - його нащадки. У 1823-29pp. споруджено Сокиринський палац з Сокиринським парком. У маєтку існували кріпацький театр, хор тощо. 1859 - 476 дворів, 2951 ж. Згідно з реформою 1861 в С. утворене Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян (1861-66), якому підпорядкована 1 сільс. громада (842 ревіз. душі). Козаки були підпорядковані Никонівському Волосному правлінню відомства Палати державного майна. Після реорганізації волостей С. 1867 стали центром нової вол. 2-го стану. 1886 - 8 дворів селян казенних, 381 двір селян-власників, 241 двір козаків, 6 дворів міщан та ін., 690 хат, 3487 ж.; діяли: 2 ц-ви, земське початкове однокласне училище (заснов. 1838, у віданні земства з 1873), шинок, 3 крамниці, базар щосереди й щонеділі, 2 ярмарки на рік (Вознесенський й Олександро-НевськийЗО серпня), 7 кузень, 1 вод. млин, 57 вітряків, 6 олійниць. Після смертіГригорія Павловича (1888) припинився рід Ґалаґанів по чоловічій лінії. Всі маєтки перейшли до нащадків по жіночій лінії - до дочки Павла Григоровича Марії Павлівни. Її дочка Катерина Комаровська одружилася з генер.-лейтен. К. М. Ламздорф; йому царськ. указом ( 1894) дозволено іменуватися графом Ламздорф-Галаганом. 1910 в С. - 825 госп., з них козаків - 305, селян - 489, євреїв - 8, ін. непривілейованих - 8, привілейованих - 15, наліч. 4569 ж., у т.ч. 56 теслярів, 35 кравців, 20 шевців, 12 столярів, 18 ковалів, 3 слюсарі, 170 ткачів, 8 візників, 229 поденників, 87 займалися інтелігентними та 639 - ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле населення займалося землеробством. 3805 дес. придатної землі. Діяли: земське початкове однокласне училище, в якому навчалися 202 хлопч. (1912), жіноча церковнопарафіяльна школа, Варваринська й Вознесенська ц-ви (крім домової). Крім Ламздорф-Галаганів, у С. на поч. 20 ст. землевласниками були: Андрій, Ганна, Василь та Іван Кіндратовичі Черкасови. У 1920-х pp. відкрито Сокиринський сільгосподарський технікум. У 1920-27 діяв Сокиринський художньо-історичний музей. 1922 збиралися два ярмарки - 6 травня і 21 серпня (за новим стилем). У 1923-30 С.-центр сільради. 1925 - 1077 дворів, 4795 ж.; 1930 - 1009 дворів, 4488 ж.Уродженцями села є акад. Укр. АН математик Г. В. Пфейффер (1872-1946), закінчив Прилуцьку чоловічу гімназію; авіаконструктор, лауреат Державних премій Є. К. Сенчук (1919-74); Герой Рад. Союзу В. В. Крикливий. У С. жив і помер укр. кобзар О. М. Вересай (1809-90). 1845 по дорозі в Ромни маєток Г. П. Галагана відвідав Т. Г. Шевченко, який подарував власнику маєтка окреме видання поеми «Тризна» з дарчим написом. Враження про перебування в С. відбито у повісті «Музикант», у листі до Г. П. Галагана. В парку зберігся явір, де, за місцевими переказами, любив відпочивати поет. До С. приїздили художник Л. М. Жемчужников (1828-1912), який написав тут кілька картин, композитор М. В. Лисенко (1842-1912), який записував думи й пісніО.Вересая. Поблизу С. є кургани2-1 тис.до н.е. С. розташовані за 5 км від автодороги Київ-Суми.