ЄМУРАНЧИК ЗВИЧАЙНИЙ

ЄМУРАНЧИК ЗВИЧАЙНИЙ

Scirtopoda telum Liechtenstein, 1823

Таксономічна належність

Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Гризуни (Rodentia), родина — Тушканчикові (Dipodidae). Один з 3-х видів роду, один вид роду в фауні України.

Природоохоронний статус виду

Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні

Степи і напівпустелі від пониззя Дніпра, Дону та Волги на зх. до оз. Зайсан на сх., Туркме-ністан. В Україні поширення обмежено аренами Нижнього Дніпра (Херсонська обл., частка Миколаївської обл. на Кінбурнському п-ві).

Чисельність і причини її зміни

Вид, чисельність якого загалом має тенденцію до зниження. В Україні причиною зменшення чисельності стало залісення та розорювання Нижньодніпровських арен, скорочення випасу. На ділянках Чорноморського БЗ до 3 тис. особин. В залежності від біотопу щільність населення від 0,2 до 2,8 особин на1 га.

Особливості біології та наукове значення

Осілий зимосплячий вид. В сплячку залягає на початку листопада, пробуджується при кінці березня — на початку квітня. Селиться поодинці в простих і розгалужених норах. Живиться в основному злаками. В раціон також входять молочай, полин, цмин піщаний. Спочаткупаруютьсядорослісамки,пізніше— самки, що народилися в минулому році. Поява малят припадає на початок червня, коли самка народжує 3-4 малят. В віці одного місяця переходять до самостійного життя. В двохмісячному віці досягають розмірів дорослих тварин. Вид зустрічається лише на не залісеній та неораній території. Перевагу віддає біотопам з невисокою трав'яною рослинністю, особливо пасовищам. Переважно це різні асоціації формації Festuceta beckerii.

Морфологічні ознаки

Дрібний тушканчик, з невисокими вухами і трьохпалою лапою. Загальна довжина тіла в українських популяціях складає: у самців — 117,9±1,7 мм, у самок — 121,8±2,2 мм; довжина хвоста — 149, 2±1 та 152,8±1,2 мм, довжина ступні—55,0±0,2ммта55,7±0,6ммвідповідно. Волосся поступово подовжуються до кінця хвоста і утворює невеликий пензлик темного кольору. Забарвлення верху від бурувато-сірого до вохристо-бурого, черево біле.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Вид занесений до І і ІІ видань ЧКУ (1980, 1994), а також до Червоного списку МСОП. Охороняється в Чорноморському БЗ. Для кращого збереження потрібно надати природоохоронний статус ділянкам Нижньодніпровських арен, які не були заліснені чи розорані.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення

Не має.

Основні джерела інформації

Абеленцев, 1967; Берестенников, 1977; Фокин, 1978; Селюнина, 1988; Селюнина, 1988; Селюнина, 1990; Селюніна, 1994; Громов, Ербаева, 1995; Се-люнина, 1995.