ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ

Juglans regia — однодомна рослина родини горіхових. Могутнє [10—25 (35) м заввишки дерево з розлогою кроною і товстим гіллястим стовбуром, вкритим ясно-сірою корою. Листки великі, чергові, непарноперисті, з трьома — п'ятьма парами, загострених, зверху голих волосистих листочків. Квітки - одностатеві; тичинкові — у пониклих рожево-зелених сережках, маточкові — верхівкові, одиничні або зібрані по 2—3. Плід — несправжня кістянка. Цвіте у квітні — травні, плоди достигають у вересні.

Поширення

В дикому стані росте в горах Малої Азії, на Кавказі і в Середній Азії. На території України розводять як плодове дерево.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Juglandis regiae), зелені оплодні (Cortex Juglandis regiae fructibus) і зелені, нестиглі плоди. Збирають листочки, відщипуючи їх від центрального черешка, в суху погоду і після того, як зникне роса, й відразу сушать, розстилаючи тонким шаром і час від часу перегортаючи. Почорнілі листочки відкидають. Сухої сировини виходить 23—25 % . Оплодні збирають при заготівлі плодів. Їх розрізають навпіл і сушать у теплих приміщеннях або в сушарках при температурі 30—40°. Сухої сировини виходить 20 % . Сухе листя і оплодні експортують. Аптеки таку сировину не відпускають. Зелені, недостиглі плоди збирають у період молочно-воскової стиглості, коли внутрішня оболонка ще легко розрізається ножем.

Хімічний склад

Листя і оплодні містять флавоноїди, дубильні речовини, алкалоїди, вітаміни В1, Е, аскорбінову кислоту (до 3000 мг % ), каротин (понад 30 мг % ), ефірну олію (0,06%), кавову кислоту, мікроелементи. Ядро горіхів має 52—78 % жирної олії, 9—20 % білка, 13—20 % вуглеводів, дубильні й ароматичні речовини, вітаміни та сполуки заліза і кобальту.

Фармакологічні властивості і використання

Препарати з листя Г. в. мають протизапальні, ранозагоювальні, в'яжучі й глистогінні властивості, вони здатні знижувати рівень цукру в крові, збуджувати апетит, поліпшувати травлення і обмін речовин при хворобах шкіри. Внутрішньо настій листя вживають при золотусі, атеросклерозі, гастроентеритах, проносах і нерегулярних місячних, як загальнозміцнюючий засіб - при знесиленні, авітамінозах, скрофульозі й рахіті, як допоміжний засіб при цукровому діабеті, а також при шкірних захворюваннях, що виникли внаслідок порушення обміну речовин (хронічна екзема, подагра тощо). Місцево настій або відвар листя використовують для полоскань при ангіні, стоматитах, гінгівітах, розпушенні ясен, пародонтозі й кандидозах, для спринцювань при білях у жінок, а також для ванн і обмивань при поліартриті; подагрі, рахіті, скрофульозі й хворобах шкіри (вугри, висипи, гнояки, лишаї, екземи, шкірний туберкульоз). Так само використовуються й препарати, виготовлені з зелених оплоднів. Слід лише пам'ятати, що препарати з листя і оплоднів підвищують згортання крові, а це деяким хворим протипоказано. Свіже подрібнене листя прикладають до ран і виразок для прискорення їхнього загоювання. Часто листя Г. в. використовують у поєднанні з іншими лікарськими рослинами. Ядро горіхів рекомендується хворим на атеросклероз, туберкульоз легень, гепатит і інші захворювання печінки. При туберкульозі легень корисно вживати горіхи з медом. Як дієтичний продукт горіхи вживають при гіпо- й авітамінозах, дефіциті солей заліза і кобальту, після виснажливих захворювань. При гіпертонії протягом 45 днів споживають щодня по 100 г ядра Г. в. з медом або без нього. Хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку рекомендується з'їдати щодня по 25—100 г зерен горіха. Вживати горіхи в їжу ПРОТИПОКАЗАНО при хворобах кишечника. Лікувальне значення мають і лакуни (перегородки) горіхів. Так, 20 %  настойка лакун виявилася ефективною при еутироїдній формі дифузного зобу й легкій формі тиреотоксикозу.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій (20 г листків або оплоднів на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день; настойку (30 дрібно порізаних зелених плодів на 1 л спирту або горілки, настоюють на сонці 14 днів, відціджують) по 1 чарці 3 рази на день при нестравності та болях у шлунку й кишках; настій на склянці окропу 1 столової ложки суміші листя Г. в., кореня лопуха справжнього, кореня оману високого і трави звіробою звичайного, взятих порівну, п'ють по 2—З склянки на день при вуграх; 2 столові ложки суміші листя Г. в., коренів лопуха справжнього і трави фіалки триколірної, взятих порівну, заливають половиною літра окропу, варять 5 хв, охолоджують, відціджують і п'ють по півсклянки 4 рази на день при вираженому гнійному характері вугрів; при нічному потінні, при туберкульозі варять 1 столову ложку суміші зелених оплоднів Г. в., листя шавлії лікарської, коріння валеріани лікарської (по 25 г) і трави хвоща польового (50 г) в склянці води протягом 15 хв і п'ють по 3 склянки на день протягом 2—3 місяців; 1 чайну ложку суміші листя Г. в. (20 г), шишок хмелю звичайного і листя шавлії лікарської (по 40 г) заварюють склянкою окропу і п'ють по 2—3 склянки на день при надмірному виділенні молока у жінок-годувальниць. ЗОВНІШНЬО — відвар листя (3—5 столових ложок листя на півлітра окропу) для полоскань і спринцювань; 250 г листя кип'ятять в 1 л води і додають до ванни або використовують для обмивань; 2 столові ложки суміші листя Г. в. (25 г), квіток ромашки лікарської, листя шавлії лікарської {по 15 г), кори дуба звичайного і квіток калачиків лісових (по 10 г) заварюють 1 л окропу і використовують для спринцювань, ванночок і піхвових тампончиків при запальних захворюваннях жіночих статевих органів, при білях; мазь для лікування ран: 15 г порізаних листків на 100 г соняшникової олії, настоюють 7 діб, кип'ятять на водяній бані З години, двічі проціджують через марлю, знову кип'ятять 30 хв на водяній бані, після чого додають 15 г жовтого воску.