ГРАНАТНИК ЗВИЧАЙНИЙ

Невелике (3—5 м заввишки) дерево або кущ родини гранатникових. Гілки кутасті, часто — колючі. Листки супротивні. Цвіте у вересні — жовтні.

Поширення

Походить із Закавказзя, Малої й Середньої Азії. На Україні розводять як плодову та декоративну рослини.

Сировина

З лікувальною метою використовують кору рослини, квітки, а також шкірку і сік плодів; придатна й кора коріння, стовбура й гілок.

Хімічний склад

Кора містить алкалоїди, шкірка плодів — дубильні речовини (до 28 % ), урсолову кислоту (0,6% ); у соку плодів є цукри (до 2 %), органічні кислоти (переважно лимонна і яблучна), вітамін С і таніни; у квітках — барвник пуніцин.

Фармакологічні властивості і використання

Препарати кори гранатника виявляють глистогінну дію й використовуються проти стьожкових гельмінтів. Лікування препаратами кори потребує спеціальної підготовки хворого і проводиться обов'язково під наглядом лікаря для усунення тяжких отруєнь. Передозування препаратів Г. з. спричинює подразнення шлунково-кишкового тракту, загальну слабість, запаморочення, порушення зору (відомі випадки повної його втрати), нудоту, блювання й судому. Глистогінна дія препаратів кори гранатника порівняно невисока й тому їх призначають тим хворим, яким препарати дріоптериса чоловічого протипоказані. Шкірка плодів служить сировиною для виробництва медичного таніну, а її настій (так само, як і настій квіток) використовується в народній медицині як в'яжучий засіб при шлунково-кишкових розладах. Свіжі плоди або сік з них рекомендується як загальнозміцнюючий засіб після виснажливих інфекційних захворювань або операцій, при простуді тощо. Сік плодів є надійним протицинготним засобом, він збуджує апетит, регулює діяльність шлунково-кишкового тракту, має сечогінну, жовчогінну, знеболюючу, протизапальну й антисептичну властивості. Клінічні випробування свідчать про високу ефективність соку при лікуванні опіків (обпечені місця спочатку змочують розведеним 10—15 % соком, а потім присипають порошком із шкірки плодів).

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — при гельмінтозах 40—50 г кори заливають двома склянками води, настоюють 6 годин, згущують до половини, проціджують, охолоджують і випивають одержані 200 мл розчину протягом однієї години ковтками, а через 30 хв після останньої порції приймають проносне; настій (1 чайна ложка шкірки плодів або квіток на 1 склянку окропу, настоюють 2 годи ни) по 1 столовій ложці З рази на день; сік п'ють по чверті склянки 4 рази на день за 20 хв до їжі.