ДУБ ЗВИЧАЙНИЙ

Однодомна рослина родини букових. Дерево 20—50 м заввишки, з широкою неправильною кроною. Молоді гілки зеленувато-бурі або червонуваті, голі або ледве опушені. Кора на стовбурі і багаторічних гілках темно-сіра. Листки чергові, коротко-черешкові, біля основи — з вушками. Квітки одностатеві; тичинкові — в пониклих сережках і складаються з 6—8-роздільної зеленуватої оцвітини, маточкові — дрібні, з редукованою оцвітиною, по 1 — 3. в пазухах верхніх листків, ніжки їхнього суцвіття при плодах довші за черешок листка. Плід— торіх (жолудь). Цвіте протягом квітня — травня, плодоносить у вересні — жовтні.

Поширення

Утворює чисті насадження або росте в суміші з іншими породами майже по всій території України (у Степу — головним чином по долинах річок).

Заготівля і зберігання

Використовують кору, жолуді і гали, які утворюються на листках. Заготовляють кору напровесні під час сокоруху, знімаючи її з молодих гілок і тонких стовбурів (до 10 см у діаметрі). Для цього роблять кільцеподібні надрізи через кожні 30 см, які з'єднують поздовжніми розрізами, після чого кора легко знімається. Сушать кору під наметом або в приміщенні з доброю вентиляцією. Сухої сировини виходить 50 %. Строк придатності — 5 років. Жолуді збирають восени, коли вони достигають і опадають, і відразу сушать, оскільки при тривалому зберіганні їх сирими в навколо-пліднику з'являється пліснява. Гали збирають пізно влітку, сушать і зберігають у сухому місці. Кору відпускають аптеки.

Хімічний склад

Кора містить катехінові таніни (0,4 % ), вільну галову та елагову кислоти, галотаніни (10—20%), кверцетин, флобафен, смоли, пектинові речовини (6 % ), цукри (левулін та інші), білки, слиз, крохмаль та мінеральні речовини. В жолудях є крохмаль (40 % ), дубильні речовини (5—8 % ), жирна олія (5% ), цукри, ефірна олія, білки. Гали містять чималу кількість таніну.

Фармакологічні властивості і використання

Кору Д. з. використовують як протизапальний, в'яжучий і протигнильний засіб при запаленнях слизової оболонки рота, глотки і гортані, при гінгівіті, стоматиті, пародонтоіі, флюсі, гастриті, при шлункових кровотечах, проносі, ентериті й хворобах печінки та селезінки, при рахіті, випадінні прямої киш¬ки й туберкульозі, при захворюваннях лімфатичних вузлів, захворюваннях шкіри (екзема, тріщини, відмороження, опіки тощо), а також при отруєнні грибами, алкалоїдами та солями міді, свинцю й олова. В гінекологічній практиці відвар кори використовують для спринцювань при шийкових і піхвових болях, вульвовагініті й виразковому кольпіті; внутрішньо приймають при надмірних місячних. Відваром галів лікують опіки. Жолуді використовують при захворюваннях травного каналу, а також як сурогат кави. Кору Д. з. широко використовують і у ветеринарії.

Лікарські форми і застосування

(1 чайна ложка кори на 400 мл холодної кип'яченої води, настоюють 6—8 годин) по 2—3 столові ложки 3—4 рази на день, відвар кори (10 г або 1 столова ложка кори на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 2— 3 рази на день; настій кори (1 столова ложка кори на 200 мл окропу, кип'ятять 1 хв, настоюють 10 хв) по 2 склянки на день при отруєннях; ЗОВНІШНЬО— відвар кори (20 г кори на 200 мл окропу) для полоскань, відвар кори (40 г кори на 200 мл окропу) для примочок при опіках, відвар галів (повна жменя галів на 2 л окропу, варять 10 хв) для примочок при опіках; відвар кори (20 г кори на 2 л окропу, кип'ятять 10 хв, проціджують) для спринцювань; відвар кори (50—100 г кори на 1 л окропу) для місцевих ванн при надмірній пітливості ніг, відвар повної жмені кори в 2 л окропу додають до повної ванни, яку приймають при екземах або загальному ослабленні організму, мазь від пролежнів: 2 частини кори Д. з. і 1 частина бруньок тополі чорної на 7 частин коров’ячого масла (настоюють у теплому місці всю ніч, уранці закип'ятити на легкому вогні, видавити ще теплим і злити в банку).