ЖЕРУХА ГІРКА

Cardamine amara — багаторічна трав'яниста гола або внизу трохи опушена рослина родини хрестоцвітих. Має наземні повзучі пагони. Стебло гранчасто-борозенчасте, 20 — 30 см заввишки. Листки чергові, перисті, з 3—4 парами бокових листочків і більших розмірів непарним листочком; листочки на нижніх листках майже сидячі, рідше — звужені в короткий черешок, округло-яйцевидні, на стеблових листках довгасті, всі кутувато-зубчасті. Квітки двостатеві, правильні, 4-пелюсткові, у щитковидних китицях; пелюстки 6—9 мм завдовжки, білі, вдвоє-втроє довші за чашечку; пиляки тичинок фіолетові. Плід — стручок, прямостоячий, 20—40 мм завдовжки, на ніжці, з тонким шиловидним носиком. Цвіте у квітні — червні.

Поширення

Жеруха гірка росте переважно на Поліссі та північній частині Лісостепу на вологих луках, по болотах, у вільшняках, поблизу берегів річок.

Сировина

З лікувальною метою використовують листя і свіжий сік рослини. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

У листі жерухи є гірчичний глікозид кохлеарин, гіркі речовини, ефірна олія та аскорбінова кислота.

Фармакологічні властивості і використання

Застосовують жеруху гірку у вигляді свіжого соку або салатів з молодого листя. Вживають їх для покращення травлення, при вуграх і анемії, як сечогінний, кровоочисний і стимулюючий засоби. У ранньовесняний період рослина є багатим джерелом вітаміну С.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — свіжий сік рослини по 25—100 г на прийом.