КАПУСТА ГОРОДНЯ

Дворічна трав'яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Протягом першого року життя утворюється низьке стебло і значна кількість листків, складених у щільну гладеньку головку; на другий рік розвивається квітуче стебло до 1,5 м заввишки. Листки великі, чергові, м'ясисті, сизо-зелені або фіолетові. Квітки двостатеві, правильні, чотиричленні, зібрані в китиці, пелюстки блідо-жовті або білі. Плід — двогніздий стручок. Цвіте у травні — червні.

Поширення

Капусту городню вирощують по всій території України як овочеву рослину.

Сировина

З лікувальною метою використовують листя рослини.

Хімічний склад

У листі капусти є білки (1,1 — 2,3%), органічні кислоти (яблучна, лимонна, глюкуронова, янтарна, хлорогенова, ферулова, кавова, тартронова, мурашина та інші), цукри (1,9 — 5,3%), вітаміни С, В1, В2, В6, Н, Е, нікотинова, пантотенова і фолієва кислоти, жири, амінокислоти (триптофан, лізин, метіонін, тирозин, гістидин та інші), клітковина (0,6 — 1,6%), макро- і мікроелементи (калій — 185 — 375 мг% , фосфор — 31 — 78 мг% , сірка, натрій, кальцій, магній, залізо, срібло, олово, свинець, титан, молібден, нікель, ванадій тощо). Слід відмітити, що в капусті значна кількість вітаміну С перебуває у вигляді так званого аскорбігену. Ця форма аскорбінової кислоти майже не руйнується при подрібненні і переробці капусти.

Фармакологічні властивості і використання

Комплекс хімічних речовин, що містяться в капусті, забезпечують їй багатосторонні терапевтичні властивості. Експериментальні й клінічні випробування свідчать про високу ефективність свіжого соку капусти при лікуванні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Основною діючою речовиною в цьому випадку вважається вітамін и, який має антигістамінні й антисеротонінові властивості, поліпшує ліпідний обмін, обмін тіаміну і холіну та метаболізм слизової оболонки шлунка, підвищуючи її опірність до ушкоджуючих факторів і стимулюючи процес загоювання виразок. Слід зауважити, що терапевтичний ефект натурального соку капусти значно вищий, оскільки він, на відміну від чистого метилметіонінсульфонію хлориду, має ще й бактерицидні, бактеріостатичні, фунгіцидні, фунгістатичні й фітонцидні властивості. Експериментально доведено, що свіжий сік капусти виявляє антибактеріальну дію навіть на золотистий стафілокок і мікробактерії туберкульозу. Крім цього, свіжий сік капусти має протикашлеві й відхаркувальні властивості. Майже повна відсутність у капусті пуринових основ робить її корисною в дієтичному харчуванні хворих на подагру і жовчнокам'яну хворобу. Сік, салати й інші страви з капусти показані при захворюваннях серця і нирок (діуретична здатність завдяки підвищеному вмісту солей калію), при атеросклерозі (наявність пектинів, спроможних виводити з організму токсичні речовини й холестерин, і клітковини, яка виводить холестерин і покращує моторну функцію кишечника), при ожирінні (тартронова кислота гальмує перетворення вуглеводів на жири і холестерин). З давніх-давен використовують капусту і в народній медицині. Її завжди вважали ефективним і разом з тим нешкідливим лікувальним засобом, який підвищує стійкість організму до різних захворювань. Народна медицина рекомендує вживати свіжу капусту або сік при безсонні, головних болях, жовтусі та хворобах селезінки. Свіжу і квашену капусту вживають у народі для підвищення апетиту, посилення секреторної діяльності залоз шлунка, регуляції діяльності кишечника, профілактики цинги і хронічної диспепсії, як сечогінний і легкий послаблюючий засіб. Квашену капусту або розсіл від неї вживають при діабеті, хворобах печінки, жовчного міхура холангіогепатитах; капустяний розсіл поліпшує травлення, сприяє відділенню жовчі, виявляє легку послаблюючу дію, особливо ефективну при геморої. Сік капусти і її відвар з медом вживають при ларингітах, бронхітах та інших запальних процесах дихальних шляхів. Як зовнішній засіб використовують свіже листя і сік капусти. Свіже листя прикладають до суглобів при подагрі. Для гоєння гнійних ран, виразок і опіків використовують подрібнене листя капусти, змішане наполовину з сирим яєчним білком. Свіжий сік капусти, розведений теплою водою у співвідношенні 1:1, використовують для полоскання при стоматитах і ангінах.

Лікарські форми і використання

ВНУТРІШНЬО — метилметіонінсульфонію хлорид (вітамін U) приймають після їжі по 1—2 таблетки (0,05 — 0,1 г) 30—40 днів при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному гастриті з нормальною, зниженою і підвищеною секреторною функцією шлунка, при гастралгіях (при індивідуальному несприйманні вітаміну U можливі нудота, блювання та посилення болів, які зникають при зменшенні дози або відміні препарату); свіжий сік капусти п'ють теплим по півсклянки 2—З рази на день до їжі 3—4 тижні при виразковій хворобі, хворобах печінки і жовчного міхура, при холангіогепатитах і атеросклерозі (у зв'язку з можливістю посилення газоутворення пити сік хворим на інфаркт міокарда протипоказано); розсіл квашеної капусти приймають теплим по пів склянки 2—3 рази на день до їжі при хворобах печінки, жовчного міхура й холангіогепатитах, а при геморої, особливо коли захворювання супроводиться запорами і кровотечами,— до 2 склянок на прийом.