ЛЮБИСТОК ЛІКАРСЬКИЙ

Levisticum officinale — багаторічна гола трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Стебло кругле, трубчасте, вгорі розгалужене, 100—200 см заввишки. Листки блискучі, з великими обернено-яйцевидними, на верхівці надрізано-зубчастими сегментами, при дотику прохолодні. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, 5-пелюсткові, світло-жовті, зібрані у верхівкові круглі складні зонтики, які біля основи оточені багатолистими обгортками. Плід — жовтобура двосім'янка. Цвіте у червні — липні.

Поширення

Любисток лікарський походить з гірських областей Південної Європи. На території України його розводять у садах, палісадниках і на городах як декоративну і пряну рослину.

Заготівля і зберігання

Для лікарських потреб використовують коріння (Radix Levistici), рідше — траву (Herba Levistici) і плоди (Fructus Levistici). Траву заготовляють під час цвітіння рослини, плоди — в період повної їх стиглості. Коріння викопують восени у рослин 3—4-річного віку. Сушать сировину в затінку на відкритому повітрі або у теплому приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі 40°. Готову сировину, яка дуже гігроскопічна, зберігають у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому місці. Рослина неофіцинальна. Коріння любистку входить у деякі зарубіжні фармакопеї як складова частина сечогінних зборів.

Хімічний склад

Коріння рослини містить фурокумарини (псорален, бергаптен), лецитин (0,9%), смоли, камедь, крохмаль, яблучну та ангелікову кислоти, дубильні речовини й мінеральні солі. У листі є значна кількість аскорбінової кислоти. Всі частини рослини містять ефірну олію (0,5—1 % ), до складу якої входять сіатерпінеол, цинеол, карвакрол, сесквітерпени, бутиліденфталід, лігустилід, оцтова, ізовалеріанова, олійна та бензойна кислоти.

Фармакологічні властивості і використання

Любисток лікарський діє як сечогінний, відхаркувальний, заспокійливий і болетамувальний засіб, тонізуюче впливає на серцевий м'яз, посилює кишковий тонус, зменшує метеоризм, зумовлює збільшення кровонаповнення органів малого таза. Найчастіше ця рослина використовується як сечогінний засіб при набряках серцевого походження, асциті, хронічних запальних процесах у нирках та сольових діатезах. Крім застосування любистку як діуретичного засобу, його використовують при нервових захворюваннях, анемії, хронічних бронхітах, запаленні легень, метеоризмі і млявій перистальтиці кишок, болісних і мізерних менструаціях, як полегшувальний засіб під час родів, а також проти глистів. Вживання ліків з любистку ПРОТИПОКАЗАНЕ при гострому гломерулонефриті та пієлонефриті і вагітним. Настій коріння любистку з успіхом застосовують у дерматології й косметиці для видалення ластовиння (зволоженим ватним тампоном протирають пігментні плями 2 рази на день протягом 2 тижнів, краще до настання сонячних весняних днів), для лікування інфекційних тріщин куточків рота (настій наносять піпеткою на куточки рота 2 рази на день) та гноячкових висипів на тілі (застосовують компреси і заразом п'ють теплий настій по 1 склянці за день). Настоєм коріння двічі на тиждень миють голову (без мила) при випаданні волосся і при лупі. Пом'яте свіже листя любистку прикладають до чола при головних болях різного походження. Листя і коріння любистку використовують і як приправу до страв.

Лікарські форми і застосування

ЗОВНІШНЬО — настій коріння любистку (1 столова ложка сировини на 1 л окропу, настоюють 10— 15 хвилин) для миття голови.