МИКОЛАЙЧИКИ ПОЛЬОВІ

Багаторічна сірувато-зелена колюча рослина родини зонтичних. Корінь веретеновидний, довгий. Стебла до 60 см заввишки, розгалужені. Листки жорсткошкірясті, нижні — черешкові, верхні — сидячі, трійчасті, з перистороздільними сегментами. Суцвіття рідке, зонтиковидне; зубці чашечки закінчуються довгим колючим вістрям, пелюстки білуваті. Плід — двосім'янка, еліпсовидна, по ребрах з гострими лусочками. Цвіте у липні — вересні.

Поширення

Ростуть на степових схилах, біля шляхів або як бур'ян на полях. У Степу, Лісостепу та в Криму — звичайна рослина, на Поліссі трапляються рідко.

Заготівля і зберігання

Використовують коріння {Radix Eryngii campestris), яке викопують рано навесні або восени, після визрівання насіння, бажано після дощу, коли грунт м'який. Помиті корені нарізують кусочками по 8— 10 см, розрізують уздовж і сушать при температурі до 50°. Сухої сировини виходить 25 % . Сировину треба берегти від гризунів, яких вона приваблює. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Корені містять сапоніни, сахарозу, невелику кількість дубильних речовин, сліди алкалоїду, близько 0,1 % ефірної олії та яблучну, лимонну, малонову, оксалову, розмаринову, гліколову і хлорогенову кислоти, до 160 мг% вітаміну С. Надземна частина має близький до коренів хімічний склад, але в інших співвідношеннях. Насіння містить до 0,6 % ефірної олії з запахом амбри і мускусу.

Фармакологічні властивості і використання

Коріння виявляє сечогінну та спазмолітичну дію. Застосовують його проти коклюшу, при нефритах, водянці, статевій слабості, простатиті, для підвищення апетиту, при запаленні середнього вуха. В народній медицині коріння і траву (Herba Eryngii campestris) використовують як ліки при шкірних хворобах, туберкульозі, скрофульозі, набряках ніг, сказі, затримці менструації, пародонтозі гастралгії, виразці шлунку та гнійних катарах верхніх, дихальних шляхів, сік з трави або коріння — проти сухот, шкірних хвороб та як сечогінний засіб — при літіазі. Зовнішньо препарати з миколайчиків використовують для компресів при запаленнях очей і підвищеній вразливості їх на світло. Молоді пагони придатні на салати, а молоде листя — для маринадів (збуджує апетит); можна їсти й корені — зацукрені або відварені (як домішку до салатів). Трава входить до складу галенового препарату нірон (ФРН).

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (25 г коріння на 0,5 л води, варити 10 хвилин) пити 4 рази на день до їжі; свіжий сік з трави або коріння п'ють по 1 столовій ложці на півсклянки води з додаванням меду, 3 рази на день.